Бурштиновий Меч 2 - Ян Фей

Прибравши камінь, Брандо дістав ще один предмет з Кільця Портативності.

.

Це був шматок пергаменту.

Насправді, коли він вперше зустрів Бабашу, то побачив щось подібне. У Бурштиновому мечі була лише одна назва цього типу предметів.

.

Сувій навичок.

Однак навички, записані в цьому сувої навичок, були дуже різними.

Відродження Нірвани

Трансцендентне Споконвічне

.

Спалює життя і перетворює його в стихійну силу.

, 300 +

Обов'язкова умова Домен мудреця, атрибут родоводу 300 +

Погляд Брандо повільно ковзнув по криваво-червоному пергаменту. Всі слова на ньому, здавалося, стали розмитими. І в його очах він, здавалося, міг бачити лише ці чотири прості слова.

Трансцендентний, споконвічний.

,

Вгорі, Марта. Брандо важко застогнав у серці.

.

Сьогоднішнє оновлення тутще одна велика хвиля даних і налаштувань. Я писала, поки сльози не потекли по моєму обличчю. Щоразу, коли це відбувається, я хочу вирвати на собі волосся. Але я нарешті закінчив писати. Гаразд, трохи пізно. Сподіваюся, всі мене пробачать. Ще два розділи. Це близько десяти тисяч слів.

.

Також рекомендую книгу Легенда про великого мудреця. Читаю її нещодавно. Це непогано. Якщо вам подобається ця робота, ви можете прийти . проголосувати за мене. Ваша підтримка – моя найбільша мотивація.

720

Розділ 720

.

Коли Брандо і Мейнільд повернулися до табору, був уже ранній ранок. Небо було слабо освітлене, зірки були сховані на заході, а небо було блідо-білим. На озері була золота лінія, і перші промені ранкового сонця пробивалися крізь поверхню озера.

!

Вони тільки-но вийшли з лісу, як почули радісний вигук: Сеньйор Мейнільд, Брандо!

.

Брандо підвів голову, коли почув голос. Фрея сиділа на високому камені, залитому ранковим світлом, і побачила їх першою. Вона обійняла коліна обома руками і, побачивши їх, протерла червоні очі. Вона виглядала так, ніби не спала всю ніч, але занепокоєння на її обличчі нарешті зникло.

.

Він злегка посміхнувся. Хоча він все ще не оговтався від низки подій, що сталися минулої ночі, побачивши цю молоду дівчину з сільської місцевості Бучче, він все одно відчував тепло і дружелюбність.

?

Настала твоя черга знову пильнувати?

Фрея зістрибнула зі скелі, її вираз обличчя був неприродним. Вона соромилася сказати, що хвилюється. Вона кивнула і видала звук визнання. Але це не змогло обдурити Мейнільда. Лицар глянув на неї.

!

Молода дівчина злегка почервоніла і озирнулася на Брандо. Чи все пройшло добре? Всі знали, що Брандо і Мейнільд зайшли в ліс, щоб полювати на Кришталевого Оленя. Хоча більшість людей не чули про Кришталевого Оленя, їй все одно було трохи цікаво, що він повернувся з порожніми руками.

На думку Фреї, не було нічого, чого б він не міг зробити. У її серці він був дивним резервним ополченням Бучче і молодим дворянином, який вивів усіх з оточення. Пізніше він став лордом Найджела і допоміг принцесі перемогти герцога Аррека і герцога Сейфера.

.

Граф Т Найджел тепер був перед нею людиною, що мала реальну владу і авторитет в Еруїні. Навіть такі люди, як Макаров і Обервей, які колись були високими і могутніми в її очах, не наважувалися сказати, що вони вищі за нього.

Принцеса довіряла йому, і навіть ходили чутки, що він новий вельможа королівства, майбутній могутній міністр. Однак Брандо не вдягав перед нею повітря, через що вона відчувала, що відстань між ними трохи скоротилася.

.

Але вона все одно не була задоволена. Невже цей хлопець не знав, що він уже граф? На її думку, граф повинен бути серйозним і неусміхненим, тому, побачивши неохайний вигляд Брандо, вона не могла не розсердитися. Але потім її серце пом'якшилося, і вона заспокоїла його: Нічого страшного, я думаю, що ще є шанс. Я, я подивився на карту, щоб пройти через ліс Ансерра, знадобиться кілька днів.

Брандо не міг стриматися від сміху, коли побачив, що перед ним незв'язно лепече майбутня Валькірія. Про що ви думаєте? Я казав вам, що в мене нічого не вийшло?

Ах? Фрея була приголомшена.

Брандо особливо подобалося бачити перед собою цю майбутню Валькірію в заціпенінні. Вона злегка відкрила рота і показала здивований вираз обличчя. Він продовжував посміхатися. Знаєш, чому я полюю на Кришталевого оленя?

.

Фрея похитала головою. Звідки б вона знала? Вельможі любили полювати, і в її очах це було розкішшю. Але, як і зимове полювання в Гринуарі, воно насправді не мало особливого відношення до звичайних жителів Бучче.

.

Брандо злегка посміхнувся. Він мав намір здивувати цю ошелену панночку, тому простягнув руку долонею догори. По лініях його долоні здіймався вогник срібного вогню, повільно плетучись угору. Срібний вогонь був схожий на тонку нитку, і вони перепліталися між собою, утворюючи красиву спіраль.

Фрея не могла стриматися, щоб не розширити очі, коли побачила це. Вона вже не була тією неосвіченою сільською дівчиною. До Війни Чорної Троянди наймогутнішими істотами в її свідомості були, мабуть, кавалерійські розвідники в історіях, розказаних ветераном-капітаном Мано. У цих історіях кавалерійські розвідники фактично змогли зупинити боротьбу з Блідими вершниками Мадари. Захоплюючі бої та досвід кружляння навколо ворожого строю завжди могли змусити серця слухачів тріпотіти від хвилювання.

Але згодом вона зрозуміла, що найелітніші солдати в цих арміях були лише на піку Темного Заліза. Навіть Лицар-охоронець Лорда був лише на рівні Срібла, приблизно такий самий, як і вона зараз. Всього за півтора року вона вже була на крок попереду існування, якого прагнула найбільше в минулому.

Було сказано, що після цієї осені Її Високість Принцеса особисто присвоїть цій групі студентів титул лицаря. До цього Фрейя, напевно, і не мріяла, що за життя стане дворянкою.

.

Але ніщо з цього не могло зрівнятися з її здивуванням у цей момент.

.

Тому що срібний вогонь, що горів у руці Брандо, був нічим іншим, як вогняним насінням Заповіді, Лінії Заповіді. У світі Вонде вважалося, що ті, хто міг активувати свої сили стихій, перетнули межі світу смертних і стояли на початковій точці шляху до Мудреця та Істини.

.

Всі ці люди були істотами, які залишили свої імена в історії.

Але Брандо був лише двадцять один рік.

Брандо, це Фрея злегка насупилася. У виразі її обличчя була і радість за Брандо, і сліди занепокоєння. Вона хвилювалася, що Брандо, здавалося, зробив ще один крок уперед, але вона все ще ходила туди-сюди. Вона переживала, що одного разу не зможе встигнути за ним