Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей
Однак вони також знали, що це були порожні балачки, тому що молодий повелитель чітко дав зрозуміти, що це їхнє призначення. Але вони не знали, навіщо їм приїжджати в таке віддалене місце. Вони не могли не дивитися на Брандо розгублено.
.
Брандо міг лише гірко посміхнутися.
.
Амандіна теж дивилася на нього похмурим поглядом.
Менше упереджень змусить вас почуватися спокійніше. Юнакові нічого не залишалося, як відповісти.
Але вони втекли під час війни, пане мій. Молодша сестра Дикого Ельфа не могла втриматися від того, щоб не запитати чітким голосом. Вона вже деякий час стежила за Брандо, бо побачила, що молодий лорд, здається, здатний впоратися з її нескінченними запитаннями.
.
Навіть її сестра не змогла цього зробити.
.
Вона не могла не ставити запитань, незважаючи на те, що сестра багато разів лаяла її наодинці. Але так само, як і зараз, вона не могла не запитати.
!
Тіа! Старша сестра диких ельфів зціпила зуби. Їй не терпілося задушити улюблену сестру до смерті. Вона завжди завдавала їй клопоту. Потім підняла голову і уважно подивилася на Брандо. На щастя, у юнака не було наміру здіймати галас.
Амандіна похитала головою, мені це байдуже, мій пане, але
Так, я знаю. Репутація. Брандо кивнув.
,
Пане мій, раз ти знаєш
.
Але Брандо знову похитав головою: Але ви також знаєте, що мені це байдуже.
!
Пане мій!
.
Брандо похитав головою.
,
Але в цей час пролунав раптовий стукіт у двері. Всі були здивовані. У ту ж мить найманець з однією рукою на зброї обережно підійшов, щоб відчинити двері.
Двері відчинилися, але надворі нікого не було.
?
Пане мій?
.
Найманець, який відчинив двері, трохи злякався.
?
Що не так?
Найманець з дивним виразом обличчя відійшов убік, показавши за дверима кошик з ягодами. Ці плоди, очевидно, були щойно зірвані з лісу. Зранку на них навіть залишилася роса і листя з лісу.
Всі були приголомшені, а потім мовчки подивилися один на одного.
.
Брандо зітхнув у серці. Незважаючи на те, що на його обличчі все ще була підозра, була і вдячність. Але непорозуміння між Еруїном і Сенією було занадто глибоким. Вона була настільки глибокою, що вкоренилася в їхніх серцях.
.
Що ж нам робити, пане мій? Пане Лорд? — спитав найманець.
Приберіть його подалі. — відповів Брандо.
Незважаючи на це, він не міг не зазирнути за двері і не зупинитися на площі надворі. Нинішнє Зелене село справді дуже відрізнялося від його спогадів. Село, яке існувало в його спогадах, заросло бур'янами і розбитими стінами. Незважаючи на те, що він щойно пережив жахливу атаку, всюди були сліди боїв і плями крові.
.
Але принаймні він все ще мав запах людини.
.
Він подивився на високу дерев'яну статую Нії посеред села. Божество Сені було вирізьблено в реалістичній манері. Героїчна Богиня Лісу носила хутряний халат і носила короткий лук. Обома руками вона підняла кошик зі здобиччю та фруктами. У культурі гірського народу вона символізувала урожай полювання і урожай врожаю.
. .
Його погляд перемістився на інший бік. Насправді Сенія все-таки жили в конічних хатинах з каменю і дерева, а не в наметах, як розповідають легенди. Просто їхня культура давно загубилася у величезному лісі. Легендарний «Нічний ходок» Сенії тепер був лише легендою.
.
Але їхні стосунки з друїдами були такими ж близькими, як і кілька століть тому.
,
Коли він подумав про це, найманець уже зачинив двері. Навіть гірські люди, які дивилися на Сенію в «Найманцях Сірих Вовків», не могли не замовкнути і не переглянути стосунки між Сенією та Сенією.
.
Але така ситуація тривала недовго, бо пролунав черговий стукіт у двері.
.
Але цього разу це були не свіжі фрукти, а людина, на яку так довго чекав Брандо.
. .
Старий чоловік з дерев'яним посохом у руці. Юнак одразу впізнав у ньому старійшину села, а звичаї сеня він знав як свої п'ять пальців. З іншого боку стояв темношкірий чоловік середніх років, до якого притулилася Сіфрід. Він, мабуть, батько маленької дівчинки.
Гості ззовні, спасибі вам велике.
Брендель не встиг зреагувати, але старий уже глибоко вклонився їм.
,
Юнак злегка насупився і відповів: «У цьому немає потреби, це просто питання зручності». Він на мить зупинився і відразу перейшов до справи Крім того, у мене також є справа, в якій мені потрібна ваша допомога
Старий і чоловік середніх років, що стояли поруч, подивилися один на одного і кивнули, Джоел вже повідомив нам про ваше прохання. Для нас це не проблема.
Почувши це, Брендел підняв голову і подивився на нього. Він знав, що старий бреше. Заходити в Темний ліс було небезпечно в будь-який час. Навіть така група найманців, як вони, мала бути повністю готова. Для таких простих людей, як вони, заходити в ліс, особливо в глибину лісу, це нічим не відрізнялося від того, щоб відправляти їх на смерть.
Однак цей Сеня-старець брехав.
Кого ви збираєтеся відправити? Брендел підняв брову і запитав:
. -
Я піду. Чоловік середніх років глянув на доньку, потім подивився на них і рішуче відповів.
?
Пізос? Ельфійський тато?
.
Дівчинка відразу ж підняла голову і здивовано запитала:
.
Якщо ви хочете знати, що буде далі, перейдіть до розділу, щоб прочитати більше розділів.
217
Розділ 217
?
Пізос? Ельфійський тато?
.
Дівчинка відразу ж підняла голову і здивовано запитала:
А як щодо вашої доньки? Брандо насупився.
.
Я подбаю про неї. Мати Сіфріда — моя прийомна дочка Старший на мить зупинився, перш ніж відповів: Не хвилюйся, мій пане. До того ж Болтон приїхав охоче. Він дуже вдячний, що ви повернули Сіфрід
Він на мить зупинився і погладив Сіфріда по волоссю: Звичайно, якби мені не довелося залишатися позаду, щоб вести за собою всіх, я волів би бути вашим провідником, мій пане. У порівнянні з Болтоном, я більше знайомий з цим лісом. Сподіваюся, мій пан зрозуміє
Всі замовкли. Як найманці, вони знали про Темний ліс не менше, ніж Брандо. Про це місце складалося ще більше жахливих легенд, ніж найжахливіші казки на ніч в Оуїні, які використовувалися для того, щоб налякати дітей.
А як же її мама? — спитала Амандіна, насупившись.
.
Серце Брандо завмерло, коли він побачив, як маленька дівчинка тримається за одяг свого батька.
,
Старець зітхнув
