Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

Його досвіду в грі було достатньо, щоб змусити його ставитися до цих молодих людей, як до справжніх дітей. Від природи він випромінював впевнений темперамент.

.

Ця впевненість несвідомо впливала на оточуючих. Незалежно від того, чи це була Фрея, чи інші, вони поступово відчули себе трохи інакше. Свідомо чи несвідомо фокус розмови змістився на Софі.

Неподалік кілька молодих людей також підняли голови й озирнулися.

,

Це Рудий сосновий ліс, не рухайтеся. Хвостата дівчинка перевела подих і спробувала себе заспокоїти.

.

Софі здивовано підняла голову. Як і годиться від майбутньої Валькірії, вона так швидко навчилася регулювати свої емоції. Але, на його думку, вона була ще трохи незрілою.

?

Рудий сосновий бір?

14 .

Стривайте, навіщо ви тут? Софі знову здивувалася. Він згадав, що це місце у грі називалося Долиною гномів. Це було середовище проживання бурих ведмедів 14-го рівня. Але це місце знаходилося на південь від Бучче, і ополчення Бучче не мало причин з'являтися в цьому напрямку.

.

Ми приїхали, щоб знайти вас.

Ми шукаємо римську даму, вона подруга Великої Сестри.

.

А римлянин – член третьої команди. Голоси всіх пролунали одночасно.

?

Ви розгромили передові сили Мадари? Софі подивилася на Фрею. Це питання хвилювало його найбільше.

! ,

Як це можливо! Дівчина розгублено подивилася на нього. Вираз її обличчя був такий, ніби хотів сказати, як він міг поставити таке дурне запитання. Охоронці прикрили жителів села і евакуювалися з півночі. Ми були відокремлені від усіх. А монстрів на дорозі ставало все більше, тому ми могли їхати тільки на південь. Крім того, я переживав за римського

То ось чому ви сюди приїхали? Софі відчула, як її серце завмирає.

Дівчина природно кивнула головою, її довгий хвіст похитувався вгору і вниз.

Фрея відразу відчула себе трохи дивною. Цей молодий чоловік не був капітаном Марденом, так чому ж у неї виникло відчуття, що вона неповноцінна перед ним?

.

Софі не могла втриматися, щоб не вдарити себе по лобі. Вона не знала, чи варто говорити, що ці молоді люди були наївними чи неосвіченими. Вони навіть не могли захистити себе, але все одно хотіли врятувати інших.

,

Ні, мабуть, слід сказати, що він був добросердечним.

,

Однак потреби в зайвій доброті на полі бою не було. Це тільки нашкодить собі.

! —

Софі замовкла. Насправді вона не могла не вирвати кров'ю в серці. Він підпалив дідову хату, щоб попередити село, але не очікував, що історія піде своїм первісним шляхом — ні, вона повториться.

Господи Марша, який жарт ви намагаєтеся потягнути? Що це за жарт?

.

Він зітхнув у серці. Те, що він міг змінити, було ще занадто мало. Інерція історії не була чимось, що можна було зупинити, доклавши лише трохи сили. Дійсно, він повинен був стати сильнішим, але до цього йому довелося вижити.

.

Капітане Марден, о капітане Марден, здається, навіть я не можу вас врятувати.

Чому римлянин Чорна Троянда Мадара напала на кордон перед святкуванням Вічної Смерті в травні? Такий очевидний заздалегідь продуманий план. Якщо була контратака, за нею має стояти демон.

Усі надії Софі були розбиті, через що він відчував себе трохи спустошеним. Раніше він так завзято боровся, але врешті-решт виявив, що історія зовсім не змінилася. Такий удар був дуже гнітючим.

.

Але ж це була лише сила нормальної людини, а вона вже зробила все, що могла.

!

Брандо!

Він був у поганому настрої, але у вусі пролунав здивований голос. Він був щасливий, як жайворонок. Софі обернулася і побачила, як на узбіччі лісу з'явилася дівчина-торговець з обличчям недовіри і здивування. Поруч з нею також була дівчина в сірих шкіряних обладунках. Мабуть, саме ця дівчина пішла їй повідомити.

Римлянка підійшла до нього, як порив вітру, і насторожено дивилася на нього, ніби боялася, що він раптом зникне.

Я знав, Бренделе, з тобою все буде гаразд. Вона полегшено зітхнула і радісно сказала:

.

Правильно, Брандо. Фрея не відпустила мене назад до Букче, я Тоді дівчина-купець квапливо пояснила, ніби боялася, що він розсердиться.

Потім Софі помітила, що на її обличчі все ще є дві блискучі сльозові плями, і не могла не відчути, як його серце пом'якшується.

,

Нічого страшного, зі мною зараз все гаразд. — тихо відповів він.

?

Справді?

Справді. Софі кивнула.

Романе, не чіпай його, пан Брандо серйозно поранений. Фрея не могла стриматися, щоб не насупитися. Чи знали ці двоє, наскільки серйозна травма? Хіба вони мало не загинули?

.

Нічого страшного. Хоча вона це сказала, Роман висолопив язика і відступив.

Софі посміхнулася. Така вдача була у дівчини-купці. Юнак дивився на двох прекрасних дівчат, що стояли поруч, і не міг не відчувати, що це приємно для ока.

Він раптом зрозумів, що справа не в тому, що не було ніяких змін, а в тому, що зміни були іншими. З того моменту, як він прийшов у цей світ, світ вже змінився.

.

Якби він не перейшов, можливо, дівчину-купця і Брандо вже спіткало б нещастя. У бандитів Мадари не вистачило духу проявити милосердя до представниць слабкої статі.

Він подивився на інших і на молодих людей, які були з Фреєю. Скільки з них змогли вижити в тій війні?

Софі чітко пам'ятала, що в тій війні вижило менше десяти відсотків ополченців і охоронців на кордоні.

Але тепер, коли він був тут, можливо, історія повинна була змінитися. Він не знав більше, але принаймні людей, які його оточували, треба було врятувати. Ці молоді люди були зернами майбутнього королівства

.

Софі ніколи не допустить, щоб історія повторилася.

Гаразд, повернемося до основної теми. Чи знаєте ви, наскільки серйозна ситуація зараз? Потім юнак видихнув, намагаючись виглядати менш незатишно. Чесно кажучи, найбільше йому зараз потрібен був відпочинок, але нинішня ситуація явно не дозволяла цього зробити.

Він подивився на інших, Фрея і молоде ополчення були приголомшені.

.

Тільки Роман грайливо підморгнув.

?

Так? — спантеличено запитала дівчинка з хвостиком.

?

Софі двічі слабко кашлянула і запитала: «Я маю на увазі, що ти збираєшся робити далі?» Якщо я не помиляюся, нежить Мадари, мабуть, контролювала шлях, чи не так?

.

Навколо затихло.

.

Ви, звідки дізналися? Фрея була трохи приголомшена і здивовано подивилася на нього.

.

Звичайно, я знаю, я не тільки знаю, я відчував це на собі. — відповіла Софі в його серці. Але вражені погляди навколо все