Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей
?
Хто я?
.
Це питання змусило Брандо здригнутися.
? ó
Це була Софі чи Брандо? Це був граф Тонігель чи нащадок меча святого Дарія? Чи це був герой народу Еруїна, чи рятівник, обраний Мартою? Це був дурень чи король?
Яка з цих численних ідентичностей справді належала йому?
.
Брандо пильно подивився на високий Святий Білий Камінь. Пополудневе сонце світило йому. Час був схожий на сипучий пісок, і сонце також змінювало своє світло. Тіні на кам'яній стіні також стали яскравими, як картини, викарбувані непередбачуваним часом.
.
Це був герой, який розбив небо.
.
Король знімав корону.
.
Це були сутінки мудреця.
.
Віра ідеаліста.
.
Чотири тіні накладалися одна на одну.
Немов змінюючи світло, вони врешті-решт сходилися до людини.
.
Брандо мовчки стояв перед кам'яною табличкою. Немов шари світлого пір'я, вони сходилися позаду нього, і врешті-решт перетворилися на ніщо.
Всі дивилися на цю сцену і дивилися один на одного. Що означало перехрещення світла і тіні на кам'яній табличці? Це була ілюзія чи одкровення? Ким був цей юнак і як він міг влаштувати таку дивну сцену?
Серед натовпу були впевнені лише очі Тумана, і він злегка кивнув. Це був спокій, відомий як мудрість і передбачливість. Туман майбутнього наче вже не перетворювався на важкі завіси. Полум'я мудрості відокремило шлях крові і вогню від тернів темряви. Оскільки він побачив останнє світло світанку, він більше не боявся і не розгублювався.
Брендел відчув щось у своєму серці і обернувся. Одна пара очей була молода, інша пара стара. Один був учнем, а інший – учителем. Молодий був замкнутим і агресивним, а старий – спокійним і стриманим. Тисяча років часу в цей момент була схожа на факел, що передається з покоління в покоління. Нове і старе сходилися одне з одним.
.
Брандо кивнув старому.
.
Він не наважився подякувати йому за те, що він його навчив.
Можливо, це були два кінці історії. Кожен, хто несе відповідальність, не дозволив би це робити іншим.
,
Всі ілюзії зникли, і навіть кільця втягнули своє сяйво. Кожен з них повернув свій первісний вигляд в руках своїх власників. Але всі вже все це забули, бо Брандо мовчки обернувся і подивився на всіх.
?
Хто я?
Тепер на це питання з'явилася відповідь. Він подивився на людину-лева ясними очима.
.
Мене звати Брандо.
.
Сцена була абсолютно беззвучною.
.
Аура однієї людини переважала над усіма іншими.
, ó , - ?
Молодому леву знадобився деякий час, щоб зреагувати, але його слабкість трохи збентежила його. Він плюнув тихим голосом, Брандо? Я знаю, ви вождь народу Тонігель, так званий герой Еруїна?
,
Учитель – це не так званий герой, а справжній герой! Першим підвівся Гаруз, глянувши на людину-лева.
. - ?
Ось тільки герой Еруїна. Лев-чоловік похитав головою: Це місце царя, яке він має право тут стояти?
?
Хіба він не цар? — перебив тихий голос княгині Магадал.— Хіба ти не бачив усього на кам'яній табличці?
Молодий чоловік-лев зробив крок назад. Вона не очікувала, що її ніхто не підтримає. Навіть Буги та Срібні ельфи не завадили всьому цьому. Але його непохитна натура змусила його не здаватися, і він голосно сказав: Тоді скажи мені, будь ласка, чи цей пан цар цього місця?
.
Це питання пролунало в залі.
.
Черниця-княгиня завагалася і закрила рота.
.
Алоз так розлютився, що ось-ось почне лютувати. Однак Фу Луофа швидко схопив її за руку і похитав головою.
!
Відпусти мене, Фу Луофа, я провчи цього зарозумілого маленького лева!
Ти хочеш зіпсувати Альянс, Алоз?
А-а-а! — скрикнула від гніву молода самка дракона.
Поряд з Брандо Вахіна теж тривожно дивилася на Дельфайна в натовпі, але дочка прем'єр-міністра зовсім не заперечувала і посміхалася, даючи їй зрозуміти, щоб вона заспокоїлася. Але як ця бідна дівчина могла заспокоїтися, коли її коханого допитували? Вона була настільки стурбована, що тупотіла ногами і навіть поскаржилася своїй найкращій подрузі.
Людина-лев подумав, що йому це вдалося, і переможно посміхнувся. Він з гордістю сказав Брандо: Тоді,, будь ласка, відійдіть назад і не порушуйте порядку зборів.
.
Брандо глянув на нього.
Голос уже відповів, боюся, що він нікуди не піде, принц Наїр Фішер. Це був м'який, спокійний голос дочки прем'єр-міністра, в словах якого відчувалася мудрість.
? - ?
Чому? Молодий чоловік-лев обернувся і невдоволено подивився на Дельфайна: Хіба ти не розумієш, що я маю на увазі, жінко?
Звичайно, я розумію, що Ви маєте на увазі, Ваша Високість, але я думаю, що Ви не розумієте, що я маю на увазі, тому що Його Величність належить сюди.
?
Його Величність? Наїр Фішер посміхнувся: Який добрий Його Величносте. Тоді, міс, скажіть, будь ласка, де король цього джентльмена?
.
Він тут Король.
.
— холодно відповів інший голос.
.
Брандо обернувся і здивовано подивився на натовп.
-?
Деякий час Наїр Фішер не міг знайти джерело голосу, але йому не потрібно було це з'ясовувати, і він з гордістю відповів: «Король тут?» Чи це Цар цієї пустині? Або король Сен-Осоль?
.
Ельфи-вітряки встали разом і глянули на нього.
Молодий принц-лев зрозумів, що помилився, і поспішно зробив жест вибачення перед ельфами-вітрянами. Але відпускати Брандо він не збирався. Замість цього він подивився в бік Круза.
,
Але твердий голос продовжував: Бо це не Манкетор і не Сен-Осоль.
?
Це смішно. Наїра Фішера трохи дратував потайливий голос. Тоді де ж це місце? Не кажіть мені, що ми не знаємо, де ми знаходимося?
.
З натовпу долинули два-три сміхи.
Дельфайн подивився в той бік і теж посміхнувся. Її посмішка була байдужою і гордою, Ваша Високість, ви, звичайно, знаєте, де знаходитесь. Ви просто не усвідомлювали цього в даний момент. Наш світ, хіба він не називається ?
?
Король Вонде?
, —
Наїр Фішер показав перебільшений вираз обличчя і засміявся: Чому я не знав, що в цьому світі є такий титул —
Але раптом він уже не міг сміятися.
Тому що принц-лев побачив, що цього разу настала черга Круза встати і подивитися на нього з похмурим виразом обличчя. У той момент Наїр Фішер раптом згадав, що в цьому світі є такий титул.
, —
Це був Цар царів, Цар царів —
.
Але він належав лише одній людині.
Того чоловіка звали Гретель, юнак з Великих рівнин. Він був мудрецем народу Кіррлуц,
