Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

.

Гарузе мовчав.

Йому було трохи шкода, що в цю важливу для нього подію не було найважливішої для нього людини. У порівнянні з тим, щоб узяти на себе цю відповідальність, він більше хотів, щоб його визнавав учитель. У його свідомості тільки ця людина була вічним героєм.

Де б без нього був він і його сестра?

,

Але коли він подумав про те, що вчитель чекає на нього, серце Харуза знову затверділо, і він урочисто кивнув: Я готовий, сестро.

.

Складіть присягу.

З цього моменту я буду королем Еруїна, але також і хоробрістю Еруїна. Присягаюся, що буду стояти перед усіма і захищати це древнє царство до кінця свого життя.

Принцеса Грифіна кивнула і подивилася на Лицаря-Вовка.

Обервей ступив крок уперед, подивився на Харуза і сказав: Твоє життя ще довге, мій королю, але клятва триватиме вічно. Пам'ятайте, якщо одного разу ви забудете сьогоднішню клятву, вас не тільки покине Меч Левове Серце, але і кожен Еруїн назве вас зрадником.

Я ніколи не зраджу тебе, Обервею.

.

Сподіваюся, що побачу цей день.

.

Обервей підняв у руці меч Левове Серце. На яскравому клинку були неглибокі тріщини, але він вже не був символом меча. Це була влада, дана королю вельможами і народом. Він поклав меч на плече Харуза і обережно віддав його молодому королю.

.

Потім він поклав меч і допоміг Його Величності засунути його назад у піхви.

У цей момент молода леді в натовпі спокійно спостерігала за цією сценою. Вона відчула невеликий жаль у своєму серці, але вона також сповнилася полегшенням.

.

Лицар-Вовк зробив крок назад і дозволив принцесі Грифіні підійти до брата. Принцеса Грифіна тримала корону в руці і обережно поклала її на голову Харуза. Маленький принц злегка опустив голову, щоб витримати вагу корони.

Грифіна сказала з легкою суворістю: Пам'ятай цю хвилину, Гарузе, це буде останній раз, коли ти схилиш голову. Відсьогодні ти цар цього царства. Ти – символ мужності всіх Еруїнів. Не дайте цьому стародавньому королівству втратити свій хребет.

Пам'ятаю, сестро.

.

Корону обережно поклали йому на голову.

.

Водночас підняв голову й Харузе.

.

Вся долина мовчала.

Це була сцена, на яку багато людей чекали з нетерпінням. Скільки крові і сліз було заплачено за відродження цього царства.

.

Три дні тому останній вельможа Еруана, граф Сірої гори, добровільно передав свою владу. Він також дозволив своїй дочці Едні приєднатися до Палати дворян і стати дворянським членом парламенту.

,

Місяць тому засмучений великий герцог Антоній оголосив, що житиме на самоті зі своєю правнучкою і поверне свій феод королівській родині.

.

Тоді великий князь Карсук також був готовий прийняти запрошення королівської сім'ї і відправитися в резиденцію високого чиновника в Корвадо. Заручившись підтримкою сім'ї Каділозу, Лицар Горян повністю звернувся до королівської сім'ї і прийняв включення Легіону Білого Лева, ставши військовою силою, яка дійсно належала Еруїну.

,

У сувору зиму року Меча всі вельможі, які брали участь у повстанні, отримали те, що заслужили. Всі дворяни, які брали участь у змові з або мали роман з Саасальдами, все ще висіли на шибениці біля .

.

Провінції В'єро і Грінуар були безпосередньо відвойовані королівською сім'єю і більше не захоплювалися.

На півночі повстанці давно зникли.

.

Останній опір графа Яньбао також здався під атакою королівського флоту. Доля, яка чекала на цих людей, була б не набагато кращою, ніж дворяни, які брали участь у повстанні на півдні. Можливо, позбавлення дворянського статусу було вже наймилосерднішим ставленням.

.

За цим великим відновленням стояла найбільша зміна в історії цього стародавнього царства. Вперше все королівство було повністю інтегроване і фактично не контролювалося вотчинами різних розмірів.

.

Це було народження центральної монархії, але вона також була свідком контракту між королівською сім'єю і дворянами, дворянами і народом. У майбутньому це може бути країна, яка належала всім еруїнським народам.

.

Так само, як описав Брандо в листі.

ó ó

Тиждень тому герой Еруена, володар Тонігеля, лицар Її Королівської Високості, легендарний граф Тонігель надіслав такого листа з далекого Сен-Осоль.

, ó .

У цьому листі він довірив усе, що стосується Тонігеля, включаючи Вальгаллу, своєму єдиному учневі в Еруїні вперше письмовою мовою.

.

Дії графа шокували всіх, але, крім зневіри і шоку, в серцях людей було ще й глибоке захоплення.

.

Деякі люди могли б переломити ситуацію в складній ситуації і врятувати все.

.

Цих людей називали героями.

Однак деякі люди змогли спокійно вийти з ореолу слави. Поки люди світу все ще віддавалися ілюзорній гордості, його очі вже бачили крізь історію, і крізь шари туману він бачив фіксоване майбутнє.

.

Можливо, їх варто назвати дурнями.

Але, незважаючи ні на що, жителі Еруїна запам'ятали б таку назву.

.

Так само, як вони пам'ятали свого діда.

На цьому етапі історія не повториться.

.

Старе царство згоріло вщент у вогні.

Але з'явився ще один новий Еруїн, схожий на сяючу корону.

!

Для Еруїна!

!

За Його Величність Короля!

.

Нехай Чорні сосни будуть вічнозеленими.

.

Нехай Еруїн живе вічно.

.

Нехай віра сяє, як і раніше.

. “

Нехай меч буде таким же гострим, як і раніше. “

.

Молодий король повільно обернувся зі скіпетром у руці. Він натягнув свій довгий плащ і вийшов на край балкона. Його срібні очі, які все ще свідчили про його дитячість, дивилися на всіх своїх підданих.

.

Це було кипляче море.

Потім він підняв скіпетр у руці і вказав на північний кордон королівства.

З часів Другої Священної війни минуло півстоліття. У цей момент армія Еруїна знову вийшла з країни. Їхніми опонентами були вже не їхні співвітчизники, а майбутнє світу порядку.

Після того, як закінчиться сьогоднішня глава, завтра буде остання глава книги «Бурштин». Думаючи про це, я відчуваю себе трохи емоційно

1523

Розділ 1523

,

Манкетор був непримітним місцем у Пустелі Чотирьох Територій. Це була прекрасна пустеля, повна квітів кропу та чорнобривців, але вона була безлюдною і не проходила через будь-які важливі торгові шляхи. Пустеля розташовувалася на невідомому клаптику землі. Час від часу мандрівники, які проходили повз це місце, виявляли, що небо було високим, а хмари величезними. На горизонті завжди стояла самотня священна білокам'яна табличка.

.

І це був Святий Білий Пам'ятник.

!

Період історії, який був відомий світові, зміцнив свою репутацію. Понад тисячу років тому Чотири Мудреці, Король Полум'я Гретель, Королева Вітру Сен-Осоль,