Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

,

Більше того, це були «історії», які траплялися в історії, і Брандо був упевнений.

Чи є закуски в Шаблі? — одразу спитав Ромен.

Ви можете спробувати гарячий горщик гірських людей. Брандо обернувся, щоб подивитися на дівчину, яку він кохав, і дотепно посміхнувся Але з тих пір, як ми покинули Магітан, маленький Роман ставав все більш і більш ненажерливим. Будьте обережні, щоб не погладшати.

!

Коли Роман почув це, його пара маленьких брів одразу встала. Він квапливо пояснив: я, я не погладшаю. Я просто потроху їм, от і все. Але здавалося, що вона втішає себе. Вона нишком виміряла рукою талію, і її брови нахмурилися.

.

Здавалося, що вона не може вибрати між смачною їжею і тим, щоб погладшати.

,

Найт, чи є у вас «Сланець мудреця», про який ви згадали? Амандіна їхала верхи на вороному коні в лискучому пальті. Її обличчя поступово стало рум'яним і вже не було таким блідим, як при першій зустрічі з Брандо. Незважаючи на те, що подорож була стомлюючою, принаймні їй не доводилося щодня турбуватися про наступний прийом їжі.

До спини її коня був прив'язаний довгий ящик із сувоями. Це була не тільки кристалізація її мудрості та її найцінніший скарб, але й безцінний скарб, який Брандо цінував найбільше. Причина, по якій він наполягав на тому, щоб взяти з собою Амандіну, полягала в лініях, намальованих на пергаменті.

Дівчинка двічі кашлянула, підняла голову, щоб подивитися на ясне небо, і пробурмотіла: «Вже майже жовтень».

,

Не хвилюйтеся, цього разу не повинно бути нікого, хто нас поб'є. Брандо знав, про що просила Амандіна.

,

Вони покинули Бреггс більш ніж на місяць, і звістка про перемир'я Еруена і Мадари поширилася по всіх дворянах на півдні до кінця восьмого місяця. У той час вони тільки-но прибули на територію Ранднера і спочатку оселилися в столиці графської території, «Лісовому місті», Магітані.

.

Брандо покладав надії на Шифер Мудреця в Імлистому Лісі на захід від Магітана, але він був отриманий місцевою Церквою Північного Вітру так само, як і в грі. У Брандо і Лицаря Північного Вітру графа Ранднера не було особливих стосунків, і після того, як він пробув у цьому районі деякий час, він зміг лише піти.

.

Але перебуваючи в Магітані, він познайомив римлянина з найвідомішою місцевою закускою – медовим десертом. В результаті Амандіна тепер була сповнена інтересу до місцевих закусок.

Брандо не міг не посміхнутися, коли подумав про це, але раптом згадав про справу грудневого перевороту. Залишалося ще два місяці. Він знав, що не встигне, але залишав це лише майбутній принцесі-регентші та дівчині з Букче.

.

Фрейя.

.

Фрейя вже повинна була прибути в Королівську лицарську академію на приватній території принцеси, але він не знав, наскільки напружена ситуація на вулиці. Але силі людини була межа, і він не мав капіталу для участі в грі між вельможами. Найбільшим завданням Брандо на той момент було постійно зміцнюватися, і коли він згадував про зміцнення, то не міг не думати, що Ретто та інші вже повинні були увійти в провінцію Аррек.

Чи будемо ми шукати тут ? — запитала Амандіна.

. – .

Так, на північ звідси є руїни Срібних ельфів, і ходять чутки, що там знаходиться Сланець Мудреців. — відповів Брандо. Він хотів знайти провідника. Він знав передісторію цієї місцевості як свої п'ять пальців, але оскільки ніколи раніше не був у Шаблі, він не знав точного місцезнаходження Балогона – Сен-Жерле.

, – 23 .

Але в руїнах стояла група бандитів-ящерів, і це було не так просто, як він думав. У грі Балогон – Сен-Жерле був підземеллям 23 рівня. Незважаючи на те, що він був набагато нижчим за Заборонений сад Золотого Демонічного Дерева, до нього не було найкоротшого шляху.

.

Він на мить подумав і вирішив спершу зайти в місто.

.

Вони втрьох спустилися з гори і менш ніж за півгодини увійшли в Шаблі.

.

По суті, містечко Шаблі відрізнялося від більшості міст на півдні Еруїна. Гірські жителі побудували це містечко посеред гори, і це була не проста справа. Вони наслідували мудрість своїх предків і нагромаджували каміння, щоб засипати схил, тому нові частини міста завжди складалися поверх старих. Згодом уздовж річки біля підніжжя гори забудували все містечко, і воно виглядало як кам'яна фортеця.

,

Якби треба було описати місто враженням, то це були б сходи. Велика кількість сходів, які перетиналися між собою. Будівлі розташовувалися поруч на платформах. Вузькі і стрункі сходи з'єднували платформи, які розташовувалися в шаховому порядку в просторі.

Це місце все ще зберігало примітивний вигляд південних гір Ауїна, а гірські жителі рідко використовували магію. Вони побудували кам'яні ліхтарні стовпи по обидва боки кам'яних сходів, а в видовбаних місцях розмістили жаровні, щоб замінити масляні лампи або чарівні вуличні ліхтарі.

Брандо згадав, що в Шаблі був лише один бар, і він називався « ». Так звали гравців Шаблі на форумах, і саме з цієї причини він запам'ятав цей легендарний заїжджий двір.

.

Кажуть, що це легендарний заїжджий двір, тому що він був домом для всіх шукачів пригод, найманців і гравців у Шаблі. Його зовнішній вигляд був схожий на великий зал, а гостьові кімнати знаходилися в нижній частині залу. Зазвичай мандрівники збиралися в залі вище, щоб обмінятися інформацією. На всьому південному кордоні Ауена був лише один такий заїжджий двір.

По дорозі в містечко Амандіна і Ромен нічого не помітили, але гостре чуття Бренделя відразу вловило слід незвичайної аури.

На коні він уважно озирнувся. Люди, одягнені не так, як традиційний одяг навколишніх гірських людей, проходили вулицями по двоє і по троє. Більшість з них перебували в розквіті сил. Деякі з цих людей навіть кидали підозрілі погляди на них трьох. Брандо відразу впізнав цих людей. Вони були мандрівниками, авантюристами, найманцями та мисливцями на монстрів.

,

Ці люди могли з'явитися в будь-якій точці Вонде, але

Для такого маленького містечка, як Шаблі, їх було занадто багато.

Це був не той самий Шаблі, який мав велику кількість гравців у грі. оригінальне прочитання!

134

Розділ 134

Так, ці шукачі пригод тут ще тиждень тому. Ні, якщо бути точніше, то це найманці. — спокійно відповіла Амандіна.

.

Брандо здивовано глянув на неї.

Амандіна знайшла в його здивуванні слід задоволення. Мій пане лицарю, ви