Точка обману - Ден Браун
– Попри всю мою пошану, – відповіла вона в тон Екстрому, – я також лише виконую наказ президента. Більш того, мені навіть не пояснили, навіщо мене сюди везуть. І зовсім не питали моєї згоди.
– Чудово, – резюмував Екстром, – тоді я говоритиму прямо й відверто.
– Вам це до біса добре вдається.
Відповідь Рейчел, здавалося, здивувала керівника НАСА. Він уповільнив крок і уважно подивився на гостю, при цьому погляд його трохи прояснився. Потім він глибоко зітхнув і пішов далі.
– Сподіваюся, ви розумієте, – знову заговорив Екстром, – що перебуваєте тут, на секретному об’єкті НАСА, проти моєї волі і всупереч усім моїм запереченням. Ви не лише представник Національного управління військово-космічної розвідки, директор якого не соромиться обходитися зі співробітниками НАСА, немов з недоумкуватими хлоп’ятами, ви, до того ж, дочка людини, яка вважає справою честі знищити мою агенцію. Зараз настав щасливий момент для нас: останнім часом мої люди зазнавали нещадної критики і тому цілком заслужили нинішній момент слави. Але через хвилю скептицизму, яку збурив ваш батько, НАСА опинилася в ситуації, за якої мої працелюбні і самовіддані люди вимушені ділити інтерес і увагу всього світу зі жменькою абсолютно випадкових учених, що до нас примазалися, і навіть із дочкою людини, яка відкрито намагається нас знищити.
– Я прилетіла сюди зовсім не для того, щоб привернути до себе увагу світу, сер, – відповіла Рейчел.
Екстром знову уважно на неї поглянув.
– Може виявитися, що альтернативи у вас не буде.
Це зауваження здивувало Рейчел. Хоча президент Герні і не говорив нічого конкретного щодо її можливої допомоги в якій-небудь публічній справі, все ж таки Вільям Пікерінг недвозначно висловив підозру з приводу того, що Рейчел цілком може опинитися в ролі політичного пішака.
– Я хочу знати, що мені слід робити, – заявила вона.
– І ви, і я – ми обоє хочемо це знати. Я не володію такою інформацією.
– Прошу?
– Президент попросив мене ввести вас у курс справи щодо нашого відкриття. А роль, яку вам слід виконувати в цій грі, будете визначати ви разом із ним.
– Захарій Герні сказав, що відкриття зробила ваша «Система спостереження за Землею».
Екстром скоса зиркнув на гостю:
– Наскільки добре ви ознайомлені з проектом?
– «Система спостереження за Землею» – це сузір’я з п’яти супутників НАСА; кожен із них вивчає Землю за своєю програмою: картографування океану, аналіз геологічних змін, спостереження за процесом танення полярних льодів, пошук викопних паливних ресурсів…
– Чудово, – зупинив її Екстром, зовсім не в захваті від її знань. – А чи відомо вам про нещодавнє поповнення цього сузір’я супутників?
Рейчел кивнула. Полярний орбітальний сканер щільності (PODS) було створено для того, щоб ретельніше контролювати наслідки глобального потепління.
– Наскільки я розумію, сканер вимірює товщину і щільність полярних льодів, так?
– Здебільшого так. Він використовує технологію спектрального аналізу і вимірює щільність криги на всій її площі. Виявляє аномалії в щільності льоду, тобто його розм’якшення, місця поверхневого танення, внутрішні проталини, великі приховані розломи. Усе це показники, якими визначають процес глобального потепління.
Рейчел чула про метод комбінованого сканування щільності. Супутники Національного управління військово-космічної розвідки використовували аналогічні технології для визначення різниці щільності земної поверхні у Східній Європі і знаходження таким чином місць масових поховань. Вони доводили, що там дійсно відбувалися етнічні чистки.
– Два тижні тому, – продовжив Екстром, – супутник-сканер проходив саме над цим льодовиком і зафіксував аномалію, зовсім не схожу на ті, що ми сподівалися виявити. На глибині двохсот футів під поверхнею льоду було зафіксовано утворення діаметром десять футів, повністю замкнуте шарами твердого льоду.
– Водяна кишеня? – швидко уточнила Рейчел.
– У тому й річ, що не водяна. І взагалі – не рідка. Аномалія виявилася твердішою за той лід, який її оточує.
Рейчел помовчала, роздумуючи.
– Отже… там якийсь валун чи щось подібне?
– Саме так, – кивнув Екстром.
Рейчел чекала продовження розповіді. Але так і не дочекалася. Невже я прилетіла сюди тільки тому, що НАСА виявила в кризі дуже великий камінь?
– Поки сканер не визначив щільність каменя, ми й не звернули на нього уваги. А потім терміново вислали команду для аналізу знахідки. Цей камінь ось тут, під нами, і він виявився набагато щільнішим за інші камені на острові Елсмір. Значно щільнішим за всі камені в радіусі чотирьохсот миль.
Рейчел уважно поглянула під ноги, на лід, чітко уявивши, що десь там, у глибині, лежить величезний валун.
– Ви хочете сказати, що хтось перемістив його сюди?
Здавалося, її запитання трохи розвеселило Екстрома.
– Камінь важить понад вісім тонн. Він лежить під двома сотнями футів щільного льоду. Отже, перебуває тут непорушний уже триста років.
Рейчел, утомлено плентаючись за Екстромом, увійшла слідом за ним у довгий вузький коридор, проминувши двох озброєних охоронців, що стояли непорушно. Вона поглянула на директора НАСА:
– Гадаю, логічне пояснення все ж таки існує?
– Звісно, існує, аякже, – відповів Екстром. – Виявлений супутником камінь – це метеорит.
Рейчел зупинилася як укопана посеред коридору і уважно подивилася на свого провідника. Метеорит? На неї накотилася хвиля розчарування. Президент обіцяв слона, а вона знайшла муху. Просто абсурд. Це відкриття вмить і безповоротно виправдає всі минулі витрати і помилки НАСА?.. Цікаво, про що думав Герні? Звичайно, метеорити – досить цінні й рідкісні каменюки, але космічна агенція постійно їх знаходить.
– Цей метеорит – один з найбільших із будь-коли знайдених, – заговорив, зупинившись, Екстром. – Ми вважаємо, що він є частиною набагато більшого метеорита, який, за документальними свідченнями, впав у Північний Льодовитий океан на початку вісімнадцятого століття. Найпевніше, цей камінь відколовся під час удару, відлетів убік і впав сюди, на льодовик Мілна, а потім його поволі заносило снігом упродовж останніх трьохсот років.
Рейчел поморщилася. Ні, це відкриття анічогісінько не міняє. Вона відчула міцніючу підозру: її хочуть зробити учасницею публічного трюку, за який у відчаї вхопилися і НАСА, і Білий дім. Вони щосили намагаються витягнути знахідку, що трапилася під руку, на рівень гучної перемоги НАСА, здатної приголомшити світ своєю значущістю.
– Вас це не дуже здивувало, – зазначив Екстром.
– Мені здається, я чекала чогось… іншого.
Гігант недоброзичливо звузив очі.
– Метеорит таких розмірів – рідкісна знахідка, міс Секстон. У світі існує лише кілька екземплярів більшого розміру…
– Але, наскільки я розумію…
– …втім, нас вражає не сам розмір метеорита.
Рейчел уважно поглянула на Екстрома.
– Цей метеорит має унікальні властивості, які раніше