Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

125% .

На жаль, у Брандо в цей момент не було ні найменшого усвідомлення. Випивши половину золотого вина рогу, він зовсім втратив свідомість. Однак сила в його тілі палала несамовито. Збільшення його сили на 125% безпосередньо змусило його атрибут сили прорватися крізь поверхню.

Можна сказати, що за силою він міг би протистояти трьом людям одночасно.

,

З кількома тріскучими звуками сорочка і штани Брандо були розірвані на частини, оголюючи його сильні м'язи. Його шкіра була вся червона, як у вареної креветки. Кров у його тілі кипіла, видаючи звук, схожий на грім.

Давай, сволота!

Всі без винятку Брандо стали поводитися як п'яниця. Він обійняв ріг, підняв голову і крикнув Зеленому Дракону в повітрі.

.

Зелений Дракон був душею Меча Нефритового Дракона, існування, схожого на Овіну. Він був надзвичайно зарозумілим і не дозволив би простому смертному звести на нього наклеп. Не кажучи вже про те, що залишкова воля Одинадцятого Старійшини все ще існувала. Хоча він не міг контролювати Святий Меч, він все одно міг впливати на його судження.

Він одразу заревів, закрутив хвіст, довжина якого сягала сотень метрів, і відніс Зеленого Фенікса вбік. Потім він пірнув до Брандо.

О ні! Містера Лю, який був пов'язаний зі Стародавнім Феніксом, потряс хвостом Меча Нефритового Дракона. Він ледь не виплюнув повний рот крові. Однак, коли він побачив цю сцену, то потай занепокоївся.

Раніше здавалося, що сталося диво. Він на власні очі бачив, як Брандо доглядає за Колісницею Привидів. Як він міг просто дивитися, як Брандо помирає в цьому місці?

Юнак, можливо, не був з ним родичем, але він був єдиним, хто міг забрати панночку.

,

Крім того, сила юнака заспокоювала його. З такою силою, що могла зробити Колісниця Привидів з Молодою Леді? Пан Лю запанікував і негайно змусив себе використати своє життя, щоб наказати Стародавньому Феніксу. У своєму безвихідному становищі Зелений Фенікс, який вже подавав ознаки відступу, видав чіткий крик. Він розправив крила і погнався за Зеленим Драконом.

,

Однак те, що зробив Брандо в цей час, викликало у пана Лю блювоту кров'ю.

Він побачив, що юнак начебто був п'яний, хоча насправді він був п'яний, стоячи з землі, він кинув кулаком у Нефритовий Імператорський Священний Меч, який був у повітрі.

,

Зіткнувшись з такою провокацією, Меч Нефритового Дракона, природно, розлютився. Він підняв пазурі і вчепився кігтями в Брандо. У повітрі пролунала низка громових звуків. Брандо полетів назад туди, звідки прилетів, як метеор.

.

Він врізався в гавань і врізався в склад. Будівля, яка мала площу в тисячі квадратних метрів, перетворилася на попіл. Навіть товари, які горіли всередині, перетворилися на попіл.

.

Зелений Дракон, що застряг у повітрі, глузував. Він навіть не дивився на Стародавнього Фенікса, який гнався за ним. Він прямо впав і погнався за Брандо. Очевидно, вони були сповнені рішучості вбити його.

Як і попередня душа Священного Меча, вона, природно, мала багатий бойовий досвід.

.

І, зіткнувшись з лютим нападом бога, Брандо, який лежав у руїнах, виплюнув повний рот крові. Він відчував лише, що його внутрішні органи начебто змістилися. Однак його розум був заплутаний. Почуття страху не було зовсім. Здавалося, що в хаосі залишилася тільки лють і палка воля до боротьби.

,

Брандо чомусь згадав сцену, коли бився з Сутінковим Драконом. Чиста лють і бойовий інстинкт у хаосі, здавалося, були абсолютно однаковими.

Він витер кров з куточка рота, наче нічого не сталося. Він перевернувся і знову підвівся. Пазурі Зеленого Дракона спускалися з повітря, але Брандо відразу ж підняв ріг і залпом випив вино, що залишилося.

,

Після цього він видав несамовитий рев і знову кинувся в повітря до Лазурового Дракона. Його кулак вдарив по центру кігтя Лазурового Дракона, і пролунав гучний вибух, наче небо розірвали на частини, від чого вся гавань здригнулася.

Однак під ошелешеним поглядом пана Лю Брандо фактично заблокував атаку Меча Нефритового Дракона.

Пан Лю відкрив рота. Якусь мить він не знав, що сказати. Потім його тіло злегка похитнулося, і він упав на землю.

Втративши контроль, Зелений Фенікс видав різкий крик. Все його тіло палало бурхливим полум'ям, і він з повітря врізався в Меч Нефритового Дракона.

У цей момент Зелений Дракон і Брандо протистояли один одному в повітрі над портом. Брандо, який перебував у повністю піднесеному стані, був просто схожий на бога-демона. Його сила не поступалася справжньому срібному тілу в піковому стані. Меч Нефритового Дракона був, природно, мечем, близьким до богів своєї епохи. Його господарем також була легендарна постать, як Лазуровий лицар. На жаль, в цю епоху честь йому не належала

Відчувши за собою нефритовий кулон Стародавнього Фенікса, душа Меча Нефритового Дракона нарешті показала слід вагань на обличчі.

.

Але саме в цей момент, у місці, яке ніхто не помітив, з палаючого провулка біля порту вибігало кілька людей, закривши голову руками.

!

Ведуча ухилилася від гарячого диму і кинулася з площі. Коли вона підвела очі, то не могла стриматися, щоб не випустити здивований крик. Знайшов, це Квілл. У цьому дійсно сила Нефритового серця! Швиденько, швидко, посланець бога Ра теж поруч, швидше допоможи йому!

.

Неподалік від неї Ельф-рейнджер зі складним виразом обличчя подивився на небо, а потім мовчки дістав з рук коробку.

.

Сьогоднішні два розділи тут. Зітхніть, знову кінець місяця. Чесно кажучи, останнім часом я в поганому стані. Якість мого письма сильно впала через мій стан. Якби це було раніше, мені, напевно, довелося б припинити оновлюватися і знову думати про життя. Однак Ембер затягнулася так довго. Крім того, дуже соромно змушувати всіх чекати, тому я все одно наполягаю на написанні. У всякому разі, буду писати не поспішаючи. На щастя, після того, як я наполягав деякий час, я нарешті почуваюся трохи краще за останні кілька днів. Звичайно, мені ще треба себе подолати.

1250

Розділ 1250

,

Перо, Всезнаюче Око є священним об'єктом Бога Сонця. Це може допомогти вам відновити Смарагдове серце, тому що спочатку воно було володінням Бога Сонця.

Я розумію, великий старець.

,

Дерев'яна скринька в руці Квілла була трохи сірою на поверхні вербового дерева, а на кришці була емблема у формі кільця. На перший погляд це виглядало дуже буденно. Коли він відкрив кришку, навколишні Найт і Едні не могли не