Українська література » Фантастика » Авантюра - Володимир Авраменко

Авантюра - Володимир Авраменко

Читаємо онлайн Авантюра - Володимир Авраменко
за десяток метрів побачили Гріма з двома зеленистими чоловіками, що поспіхом поралися над тілами мідноликих охоронців. Ще якась мить, й вони опинилися біля Раї. Заткнули злякано розкритий рот дівчини куском якоїсь темної тканини, а саму її кинули собі на плечі й підтюпцем понесли в гущавину.

Грім, що з самого початку перетнув астронавтам шлях до Раї, схопив обох за плечі.

— Швидше, — потяг слідом.

За густим, безлистим гіллям проглядалася галявина. В її центрі стояв літак хірянської конструкції.

— Ми не помістимось, — відсторонилися від нього зеленисті.

— Один сяде, — Грім не роздумував. Примостивши Раю, Кошмана і Гарцмана, він знайшов місце ще одному. Сам вмостився за пульт управління. Звідти одинокому зеленистому кинув:

— Чекай у схроні.

Закрившись, вони низько, ледь не торкаючись зчорнілого гілля покручених дерев, тихо понеслись геть.


Розділ IX
В КОМІТЕТІ ПО НАГЛЯДУ ЗА ПІВОСТРОВОМ ЗІГ

Їх вели широким світлим коридором. Попереду йшов плечистий, із квадратним обличчям, молодий чоловік. За ним повільно-урочисто рухались всі інші.

Грім ступав поруч землян — збентежених і насторожених. Коли їх літак після кількагодинного льоту опустився на тверде покриття перед низьким і на вигляд суворим, казенним будинком, нерви у них не витримали й вони кинулись за ріг, на що хірянин зреагував з характерною для нього швидкістю. Опісля роз’яснив, що вони направляються в Комітет по нагляду за півостровом Зіг для дачі показань по факту свого прибуття і діяльності на півострові адміністрації Тхо. І все ж таки вони потерпали.

Коридор закінчився широкими світло-блакитними дверима. Як тільки молодий чоловік наблизився, вони одним махом розчинилися, відкривши приміщення з подобою довгого напівкруглого стола, за яким сиділо декілька десятків чоловік у білому одязі. На відміну від раніше бачених, ці мали жовтувато-милі слов’янські обличчя.

— Як представник народу півострова Зіг я рекомендую вам інопланетян з планети Земля, — Грім навально пішов уперед і зупинився посередині зали. — Вони прилетіли сюди для розвідки, щоб встановити, чи можна тут створити ядерну базу для війни проти своєї ж планети, і це ще не все… Перед цим від них прилетів професор-ядерник Горбатов із своєю асистенткою. Ось вона, — показав у бік Раї і замовк, даючи змогу членам Комітету осмислити мовлене.

— Де ж він зараз? — миршавий, зморщений чоловічок, що сидів посередині у високому кріслі-троні, іронічно розкрив свої блякло-сірі очі.

— Наскільки мені відомо, він знаходиться в Касіолі і по завданню Тхо розробляє ядерну зброю. Вони вже випробували космічні ракети й налагодили їх виробництво.

— Грім… — миршавий хірянин заспокійливо усміхнувся. — Ти щось плутаєш. Ми дали вам право жити так, як ви цього хотіли. Це вибір твого народу, а те, що Тхо налагоджує виробництво ядерної зброї — сумнівно… І майже неможливо — робити йому це нема сенсу. Півострів Зіг займає лише одну мільйонну долю поверхні нашої планети, і стільки ж по населенню… Ми можемо перевірити твою версію, але впевнені, що це нічого не дасть і компрометувати себе цією невдячною роботою нам не хотілося б.

— А те, що попираються права людини і Тхо перетворює народ в біологічні роботи, це ви також піддаєте сумніву? — груди Гріма клекотіли гнівом.

— Твій народ хотів жити комуною і сам вибрав собі вождя — це його право. Ми погодились із цим, а відносно землян, то тут треба ще розібратися. Може це також дезінформація опозиціонерів Тхо? — чоловічок за столом був незворушний.

— О, Боже, — Грім двома руками схопився за голову. — Невже ви, навчені життям, не розумієте, що Тхо рветься до влади над всією планетою і не зупиниться ні перед чим. Тоді буде вже пізно…

— Заспокойся, заспокойся Грім, — хірянин зліва від миршавого чоловічка свої слова доповнив жестом правиці. — Який ти знервований, невихований… Тхо чудова людина і ним усі задоволені, а ти нагадуєш розбійника з великої дороги, що пнеться в політику. Це не чесно…

— Чи не купив вас Тхо?.. — громовицею пронеслося по залу. У відповідь за столом зашуміли, затупотіли ногами й замахали руками.

— Геть звідси!

— Під стражу його!..

— Видати Тхо!

— В холодну…

І ні одного голосу в захист, або ж у підтримку.

Кошман, Гарцман і Рая здивовано переводили очі з Гріма на присутніх за столом і назад. Цей гамір нагадував їм щось близьке, рідне, земне… «Парламент…» — згадав Кошман.

— Пішли, — Грім обійняв землян. — Тут нам робити нічого. Це зборище старців нам не допоможе.

Спішно вийшли тим же коридором і, поки їх не схопили ще й тут, літаком піднялися в повітря.

— Грім… — дійова натура Кошмана не могла стерпіти такої наруги і він наблизився до хірянина, що невідривно дивився на панель управління.

— Що тобі?

— Нам би попасти на свій корабель. Там у нас могутня зброя…

— Ні… Спочатку я пошлю повідомлення Комітету безпеки Хіра, а потім почнемо діяти. Дійсно, було б добре попасти на твій корабель. Ми перевірили — він стоїть на тому ж самому місці під охороною спецслужби. Там влаштована засідка, але ми їх обхитруємо. Тільки зв’язку з Землею я тобі не дам…

— Чому?

— Для повного щастя тут ще не вистачає землян з ядерними ракетами. А ось з допомогою твого корабля ми могли б протриматись до підходу сил безпеки Хіра. Це було б добре.

— Я згоден, — Кошман змовницьки моргнув Гарцману, що, притиснувшись до Раї, навпомацки гамував голод по жіночому тілу.

— От і домовились, — Грім прояснів. — За годину відправимо пакет і назад.

— За нами спеціально прилетіли? — виждавши деякий

Відгуки про книгу Авантюра - Володимир Авраменко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: