Воротар. Історія за мотивами моєї книги - Таня Кріс

 - Підйом!

 - Біжи! Тікай звідси! – я вигукнув чимдуж, сподіваючись, що в товариша вистачить розуму не повертатися за мною, а сам метнувся в інший бік. За спиною чув кроки і голоси, а потім почув постріл – і мою ногу обпекло. Я впав і за інерцією прокотився пару метрів. Мене наздогнали.

- Від пораненого нам толку не буде. Добий. Треба ще того знайти.

 Мені в обличчя вперлося дуло автомату, і востаннє я поглянув на місяць, що визирав поміж мерехтливих листочків. Далі – темрява. Так закінчилося звичайне життя Артема з Києва, яким я був ДО. А потім настало ПІСЛЯ.