Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

У той же час існував і Мілководний морський меч, здатність Цинни протистояти арміям, але він демонструвався у вигляді полум'я. Закон двох мечів злився в один в руці Брандо, і не було відчуття перешкоди.

Сутінки збиралися напасти на Елеранту, але вона була змушена відступити мечем Брандо. Вона відчула глибокий страх від меча Брандо, і на неї напав не сам Орфей, а кілька основних законів закону Тіамат.

,

Вона навіть вважала, що якщо не уникне цього меча, то може поранитися через нього. У цей момент священний меч у руці Брандо був точно такий же, як спис, з яким вона стикалася раніше, або навіть сильніший.

.

Вона запам'ятала назву списа, він називався Небосхил, Лазуровий спис.

Темні зіниці купецької дами глибоко стиснулися, і в цю мить вона нарешті відчула загрозу. Елеранта вже показала Код Стихій, А'тро, і вона знала, що збирається робити в цей момент. Та проклята жінка, Марта, справді знову замишляла проти неї.

Але остання передала свою владу смертним, а це означало, що вона фактично знищила себе!

.

Це було те, про що Сутінковий Дракон ніколи не думав.

?

Як вона могла це зробити?

?

Для чого?

?

Для тих скромних комах?

?

Така рішучість, такий відчай, відхід богів, здавалося, були справедливими для того, щоб цей світ продовжувався. Але вона не могла зрозуміти, чи справді смертні, які продовжували цей світ, були спадкоємцями того славетного царства?

Вона пам'ятала божественних людей, які були її ворогами, згадувала Марту і богів. Вони були зовсім не схожі на царство, яке боролося у світі смертних, як жебраки. Спочатку їй не потрібно було розбиратися. Таких емоцій, як розуміння порядку, у волі Сутінкового Дракона не існувало. Їй також не потрібно було гніватися, тому що гнів не належав до її пізнання.

Але в цей момент передавалися складні емоції від доброї особистості Срібної Королеви Констанції. Це була форма життя, яку вона не могла зрозуміти, сповнена низьких емоцій і відволікаючих думок, але вона не могла придушити їх у цей момент.

?

Чому? Ці кляті хлопці, навіщо вони роблять такі безглузді речі?

, -

В останні кілька епох вона була ворогом з цими старомодними хлопцями, і навіть не могла перемогти цих негнучких хлопців.

.

Це була велика ганьба.

, , -

Вона не могла зрозуміти і навіть розлютилася через це. Вона скрикнула і раптом понесла долоню до чарівного кола, яке розгорнула Елеранта. Чорний енергетичний вихор вдарив по Коду Елемента А, і тришарове магічне коло сильно здригнулося від цього могутнього удару, немов воно в будь-який момент розлетиться разом з усім світом Вонд.

.

У цей момент на землі Вонде, від великого льодовика до гір Алкаш, від плато Анзерута до Великих рівнин з'явилася тріщина. Земля опустилася, високе внутрішнє море зруйнувалося, і гігантський острів Трувія на півночі Хейзел розділився на три частини. При цьому сотні островів на новому морі випаровувалися одночасно.

Коли Елеранта побачила цю сцену, її обличчя зблідло, а з-під шкіри майже відразу просочилася кров, як криваві сльози.

.

Майже всі відчули страшний крик у своїй свідомості, але тільки Брандо проігнорував бурю і стабілізував у руці Священний Меч Одерфейс, а Сутінкового Дракона з усієї сили вдарив по Сутінковому Дракону.

Римлянина повернула голову, і між нею і Брандо з'явилося кілька чорних вихорів.

,

Але в цей час сліпуча золота лінія, накреслена клинком Брандо, раптом перетворилася на дев'ять, і Мистецтво меча Дев'яти Світил тут же проникло в щілину між чорними вихорами і нещадно рубало першого.

.

Це був другий раз, коли Сутінковий Дракон відчув гострий біль з глибини душі з того часу, як вона прийшла до тями.

У пам'яті їй сильно вдарив в око лише вістря списа, який, здавалося, сяяв зеленим блиском світу. Вона підняла голову і заголосила, і через це все було марно.

У цей момент все було як учора.

.

Через це її атака одразу перервалася.

.

За частку секунди ельфійська королева однією рукою закрила рот, і між пальцями капала кров. При цьому іншою рукою вона викинула грифельну дошку в руці.

Серед сімнадцяти рун також було три закони.

.

Створення.

.

Існування.

.

Смерть.

У цьому полягала цілісність і послідовність закону Тіамат, логіка і кругообіг світу, початок і кінець всього, істинний сенс буття.

Коли Брандо побачив яскраве світло, він ледь помітно відчув щось у своєму серці. Здавалося, що він бачив початок і кінець часів, світ до того, як існував простір і матерія.

.

Воно було схоже на велике слово, яке не можна було ні описати словами, ні висловити звуком, але, природно, представляло всі істини цього світу.

.

Смертним достатньо було поглянути на нього, щоб зрозуміти все.

.

Коли сформувався другий масив, Сутінковий Дракон відразу відчув, що його вплив на світ зменшився вдвічі. Вона побачила, як рани на землі почали гоїтися, море більше не кипіло, а гори перестали рухатися горизонтально і тонути.

, -

Між нею і двома законами з'явився тонкий, схожий на кришталь бар'єр. Це був Кришталевий Бар'єр Царства. На обличчі Романа з'явився панічний вираз, і вона рефлекторно спробувала втекти.

?

Але як Брандо міг дати їй шанс?

.

Він миттєво з'явився між масивом стихій, і його очки порядку майже миттєво впали до нуля. Але йому було байдуже, і він прямо заблокував Сутінкового Дракона.

.

Купецька пані сердито глянула на нього. Вона не поворухнулася, але хвиля простору прокотилася між ними, наче бурхлива хвиля, що напала на Брандо.

У той же час хвилі духовних нападок і тиску безпосередньо тиснули на його духовний світ. Брандо тільки відчував, як його зір потемнів, але його серце гостро усвідомлювало, що сила волі Сутінкового Дракона значно ослабла порівняно з тим, що було раніше.

1190

Розділ 1190

У той же час хвилі духовних атак і тиску тиснули на його духовний світ. Брандо тільки відчув, як його зір потемнів, але гострі чуття підказували йому, що сила волі Сутінків сильно ослабла.

Пане Брандо! — вигукнула Тата.

.

Брандо зрозумів. Він висунув меч уперед, зціпивши зуби, розлучаючись з атакою Сутінкового Дракона. Тоді він ризикнув отримати важку травму і занурився в просторову тріщину.

.

Його плечі, надпліччя та груди одразу вибухнули. Брендел закрив обличчя руками, але на його передпліччях було кілька глибоких ран, які оголювали його кістки.

Він відразу відчув пронизливий біль, але відволіктися не наважувався. Він кинувся крізь просторову щілину і