Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей

,

Але коли він визирнув з дерев'яного вікна заїжджого двору, здавалося, що це саме те місце. Брандо не думав, що його пам'ять погіршилася до такої міри, що він не міг згадати це місце. Він побачив старий бук біля карети і стиль будівель позаду неї. Він був упевнений, що потрапив не туди.

?

Чи може бути, що ще зарано і ця людина ще не переїхала сюди? Але хіба на форумах не було написано, що він вже був тут, коли гра почалася?

.

Він не міг не насупитися.

.

Потім він нарешті побачив, як на розі вулиці з'явився спалах червоного кольору. Це була руда борода Батома.

.

Брандо підняв брови.

15,000 . 5,000 20,000 .

Сьогоднішнє четверте оновлення досягло позначки в 15 000 слів. Наступний розділ буде розділом на 5,000 слів. Святкування першого польоту четвертого покоління досягло 20 000 слів. Як і очікувалося, я не підвів країну і людей.

,

Заради Дан Го давайте підтримаємо його, брати.

98

Розділ 98

, 120 . 380 .

У «Бурштиновому мечі» на півдні Гринуару існувала легенда про те, що на Нідл-Форест-авеню між Анкезе і Бреггсом живе вчений 120-го рівня. Ця легенда ходила з 380-го року першої ери і завжди була гарячою темою. Але лише через чотири роки гравець вперше побачив цю легенду.

Брандо знав цю людину. Його звали Тулман.

?

Тулман? Мітріл? Осертан, господар Мітрільського замку, великий вчений і чарівник середнього рівня.

.

Він був срібним лідером Товариства заклинань дванадцяти кіл. Пізніше, коли організація була розпущена під час Року семи кольорів, він покинув Канеч, плавуче місто в Бузі, і повернувся в Гринуар, щоб жити на самоті.

.

У грі, коли він був досить терплячим, він допомагав деяким гравцям з другорядною професією вченого. Звичайно, більшу частину часу його турбували звичайні люди і він був не в хорошому настрої. Тому після початкової популярності більшість гравців повернулися в дворянську бібліотеку в замку Бреггс. Адже вторинна професія вченого вимагала лише трохи грошей для реєстрації. Дивитися на обличчя не було необхідності, тому різниці не було.

,

Однак гравці були дивними істотами. Вони завжди намагалися знайти якісь незвідані таємниці. Тому завжди знаходилися люди, які намагалися отримати якусь вигоду від цього старого, хоча Брандо не знав, чи вдалося цим людям це зробити. Але він змушений був визнати, що цього разу настала його черга.

У всякому разі, обійшлося без втрат. Може, йому це вдасться? Крім того, Брандо завжди підозрював, що другорядна професія вченого Срібного Замку в грі має якесь відношення до цього старого. У нього просто ніколи не було можливості випробувати це.

Тепер, коли з'явилася готова можливість, він точно не відмовився б від неї.

.

Однак він не очікував, що Тульман живе не в цьому селі. Натомість він жив на схилі пагорба за кілька миль звідси. Раніше він знав лише приблизну адресу Тулмана в грі і не очікував, що цей недогляд змусить його змарнувати майже половину ранку в цьому світі.

Якщо ви робитимете щось наполовину, це завдасть шкоди іншим і собі.

Вони вчотирьох прогулювалися лісом. Дороги від Анкезе до замку Бреггс були густонаселеними районами, тому ліс не мав примітивних пейзажів Бучче. Це було більше схоже на сільську дорогу через ліс. З обох боків стояли ряди дерев'яних парканів, а гравійну землю вкривало опале листя.

Прогулянки в такому місці змушували людей несвідомо розслаблятися. Фрея в заціпенінні дивилася на прекрасні краєвиди лісу, а Роман йшов за нею, заклавши руки за спину. Він озирнувся навколо, наче йому було цікаво.

Батум, ти впевнений, що людина, яку ми шукаємо, живе в цьому місці? — нетерпляче запитав Брендел, пройшовши майже годину. Батум, ти впевнений, що людина, яку ми шукаємо, живе в цьому місці?

Батум витер руду бороду і зняв капелюха, я абсолютно впевнений, мій пане. Якщо ви шукали старого чоловіка з довгою білою бородою і звичкою носити довгий сірий халат, що тягнеться до землі, то він був єдиним в окрузі. Не хвилюйтеся, я запитаю про це Батума.

.

Брандо кивнув.

,

Батом все ще заслуговував на довіру. Все, що він робив за минулий місяць, було доречним. Звичайно, деякі з них були зроблені на шляху найманців. Власне, сам Батом звик до наказів Брандо. Він не був таким зарозумілим, як багато вельмож. Він ніби знав, що Брандо був лідером найманців, тому наказав йому ходити, наче він був лідером найманців.

.

Батом був переконаний і не міг не думати, що це еталон лідера.

.

Але єдиним сумнівом були стосунки між Брандо та його зброєносцем-чарівником. Молодий чоловік на ім'я Сіель іноді з'являвся, а іноді зникав, змушуючи людей відчувати себе загадковими.

.

Іноді Батом здогадувався, що роблять господар і слуга, але врешті-решт він міг звинуватити в цьому тільки незбагненного Гірського Лицаря.

Поки вони розмовляли, ліс скінчився. — тихо вигукнула Фрея попереду, а потім у всіх раптом розплющилися очі. Перед ними була галявина на схилі пагорба, а ґрунтова дорога вела до невеликого дерев'яного будиночка, що самотньо стояв на вершині пагорба.

.

Це був дуже дивний будинок. Коли Брандо та інші підійшли ближче, то побачили, що це було схоже на половину дерев'яної бочки на землі. Двері були посередині «бочки», а з обох боків були арочні вікна. На підвіконні стояли квіти в горщиках, фіолетового або сріблястого кольору. Навіть Брандо не зміг їх назвати. Але вони були схожі на гіацинти. Спочатку юнак так думав, але коли побачив на клумбі Енотеру, то зрозумів, що це можуть бути рідкісні магічні матеріали.

.

Потім вони зайшли в паркан біля дерев'яного будинку. На арочних дверях висів дзвінок, але Брандо знав правила. Якби Тулман не дрімав у цей час, він виявив би їх за допомогою попереджувального заклинання. Тому, якби гість подзвонив у дзвіночок у цей час, це тільки зробило б Тулмана нещасним.

.

Брандо знав, що дзвінок пролунає лише тоді, коли виникне надзвичайна ситуація.

.

Він пам'ятав, що єдиний раз, коли він пролунав у грі, це коли дракон напав на сусіднє село.

Саме в цей момент він відчув, як Фрея штовхає його ліктем. Він обернувся і побачив Фрею зі спантеличеним обличчям. Брандо, що це за місце?

Вона зрозуміла, що Брандо тут, щоб з кимось познайомитися, але хто буде жити в цьому місці?

Це просто будинок старого. Брандо відвів погляд, подивився на двері дерев'яного