Українська література » Фантастика » Феномен Фенікса - Валентин Лукіч Чемеріс

Феномен Фенікса - Валентин Лукіч Чемеріс

Читаємо онлайн Феномен Фенікса - Валентин Лукіч Чемеріс
вам і тут пощастило. Вас особисто визволив сам гетьман, з яким ви свого часу, приховавши своє справжнє минуле, вчилися в єзуїтській колегії Львова — ніхто навіть запідозрити не міг, що ви насправді з Київської Русі, з часів князя Святослава і руських волхвів— язичників… Потім ви влаштувалися писарем до гетьмана Івана Мазепи, благополучно пережили його, хоч гетьманська старшина й насторожено слідкувала за вашою торгівлею еліксиром… Потім на століття ваші сліди губляться, а засвітились ви вже в часи Тараса Шевченка, у 1858 році, коли після закінчення першого випуску мед— факультету Київського університету, почали займатися аптекарською діяльністю… Насправді ж знову «штовхали» в маси свій сиропчик… В останнє проти вас порушували кримінальну справу — все про те ж шарлатанство з лжеелексиром — у 1918 році, вже за Михайла Грушевського. Але слідству тоді було не до вас, на Українську Народну Республіку з півночі сунули російсько-більшовицькі банди Муравйова, послані Леніним, і ви, використавши сум’яття, легко втекли з-під варти. І ось попалися вже в кінці 1994 року. Сьогодні ви вже працюєте гомеопатом, маєте власну гомеопатичну аптеку, в якій поруч з народними ліками, різним трав’яним зіллям, вперто намагаєтесь продавати — але вже за долари, — свій міфічний еліксир вічної молодості. Себто обманюєте наївних та довірливих людей — тому прокуратура и порушила проти вас кримінальну справу.

— Я відкидаю ваше бездоказове звинувачення. Я не шарлатан, я дипломований спеціаліст і продаю не фруктовий сиропчик, а справді еліксир вічної молодості — коли це до вас уже дійде?

— Не раджу знову вдаватися до локшини і вішати її нам на вуха. Ніякого еліксиру вічної молодості, як і самої вічної молодості, в природі не існує. Пора, нарешті, покласти край вашим махінаціям. Ви спритно користуєтесь наївністю людей та їхнім бажанням і віковічними мріями жити довго і мати таку ж довгу, якщо не вічну молодість.

— О, так, люди мріють не про вічну старість…

— А ви спекулюєте на їхніх мріях. Та як вірьовочка не в’ється, а кінець їй все ж знайдеться. Ваш еліксир вічної молодості ми відправили на наукову експертизу. Висновок фахівців: фальсифікація! І якщо за князів Святослава, Володимира Святославовича чи Володимира Мономаха вам і вдалось уникнути кари, як і за часів Богдана Хмельницького, Івана Мазепи чи Михайла Грушевського, то цього разу вам уже доведеться таки відповідати за все скоєне, громадянине Крутивус, чи як там вас насправді звати?

— Тисячу з гаком літ я намагаюся довести, що я таки справді винайшов еліксир вічної молодості, але мені так ніхто й не вірить. Тисячу літ не вірить! І в кожному столітті мене вперто судять і судять, замість того, щоб… До речі, звідки вам відомо?.. Ну, що я розпочав свою справу ще в 970-у році?

— Ви мене, очевидно, вже й не пам’ятаєте— перед вами стільки промайнуло обличчі за тисячу літ! Але року 970— го я був одним з перших ваших — як по теперішньому сказати, — клієнтів. По наївності я придбав ваш еліксир і навіть випив його. Та прозрів не швидко. Десь через тридцять років по тому, ставши одним з перших християнином на Русі (зараз я, звичайно ж, атеїст, матеріаліст!) я розпочав боротьбу з поганськими волхвами-язичниками. І тоді ж вирішив вивести вас на чисту воду, як язичника— шарлатана. Ось звідтоді я більш, як тисячу літ слідкую — і полюю! — за вами. Але кожного разу вам вдавалося вислизати з моїх пасток… І лише цього разу вам не викрутитись, я таки виведу вас на чисту воду і доведу, що ви — шарлатан!


ІЗ ЗАЛУ СУДУ


(З газетної хроніки)

Укрінформбюро. 8 грудня 1994 року. Вчора відбувся суд над відомим шарлатаном на прізвище Крутивус П. П., якому впродовж тисячі з лишком років вдавалося обдурювати довірливих людей, продаючи їм під виглядом звичайнісінького фруктового сиропу буцімто еліксир вічної молодості. Тисячолітній шарлатан, нарешті, отримав по заслузі. Жаль тільки, що через недбальство конвоїрів (винні будуть покарані!) шарлатану вдалося по дорозі із залу суду до в’язниці втекти. Де він зараз перебуває — невідомо і в якому столітті вирне із своїм буцімто еліксиром вічної молодості — теж. Тож, люди, будьте пильними — тисячолітній шарлатан все ще на волі.


ПОРОСЮЧКА

«… І страшна свиняча морда висунулась, поводячи очима, ніби питалася: а що ви тут робите, добрі люди?»


М. Гоголь

Не шукайте в нашій демонології ще й такого персонажу, його буцімто там немає. Ні серед відьом, ні серед блудів чи вихорів — не шукайте. Не знайдете Поросючки і серед вовкулаків, водяників (чого б це вона водилася в такій компанії?), ні серед домовиків, світилок і тим паче русалок— мавок (для компанії таких персоналій Поросючка красою-вродою не вийшла),

Відгуки про книгу Феномен Фенікса - Валентин Лукіч Чемеріс (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: