Хранителі - Дін Кунц

Нора запропонувала:

— Можна закопати його в лісі…

— Ні. Ми завжди будемо пам’ятати, що він тут, і постійно переживати, що труп розриють дикі тварини або знайдуть туристи. Краще… десь уздовж шосе. Ми перечекаємо, поки не буде машин, витягнемо його з багажника і скинемо вниз. Якщо знайдемо таке місце, де океан підходить до підніжжя схилу, то труп змиє раніше, ніж його помітять.

Коли Нора закінчила перев’язку, Ейнштейн різко підвівся й завив. Він почав нюхати повітря, а потім підійшов до задніх дверей і витріщився на них, а після цього зник у вітальні.

— Боюсь, він постраждав більше, ніж здається, — промовила Нора, накладаючи останню смужку пластиру.

— Можливо, — промовив Трейвіс. — А можливо, й ні. Він із самого ранку дивно поводиться, з того часу, коли ти поїхала до лікаря. Пес казав, що сьогодні пахне поганим днем.

— Він виявився правий, — погодилася Нора.

Раптом Ейнштейн з вітальні помчав у комірчину, ввімкнув світло й почав діставати фішки, натискаючи на педалі.

— Можливо, у нього є ідея, як нам вчинити з трупом, — припустила Нора.

Поки дружина прибирала йод, спирт, бинт і пластир, Трейвіс, пересилюючи біль, одягнув сорочку і пішов до комірчини, щоби прочитати повідомлення Ейнштейна.

«АУТСАЙДЕР ТУТ».

Трейвіс уставив новий магазин у приклад свого карабіна, а запасний поклав у кишеню. Норі він дав один із пістолетів «узі» з комірчини.

Висновуючи із поспіху Ейнштейна, часу оглядати будинок і зачиняти віконниці в них не було.

Коли Трейвіс будував хитромудрий план приспати Аутсайдера за допомогою газу в сараї, то був упевнений, що він з’явиться вночі, тому спершу розвідає місцевість. Тепер цей план відпав, оскільки Аутсайдер прийшов удень і, поки подружжя відволіклося на Вінса, все рознюхав.

Вони стояли на кухні, нашорошивши вуха, але безнастанний шум дощу все заглушав.

Ейнштейн не міг точно визначити місцезнаходження противника: його інтуїція ще погано працювала. Їм пощастило, що він узагалі відчув присутність Аутсайдера, і його ранкова тривога аж ніяк не була пов’язана з нападником, котрий приїхав разом із Норою. Ця тривога була спричинена Аутсайдером, хоч Ейнштейн і не усвідомлював цього.

— Ходімо нагору, — сказав Трейвіс.

На першому поверсі чудовисько могло проникнути і через двері, і через вікна, а на другому потрібно буде контролювати лише вікна. Можливо, вони встигнуть закрити віконниці.

Нора пішла нагору разом з Ейнштейном. Трейвіс, задкуючи і тримаючи на прицілі перший поверх, замикав їхню процесію. Від підйому йому паморочилася голова. Він гостро відчував, як біль і слабкість у пораненому плечі розтікаються всім тілом, наче чорнильна пляма по промокальному папері.

Добравшись сходами на другий поверх, Трейвіс промовив:

— Якщо ми почуємо, що він у будинку, відступаємо, поки він не кинеться за нами, а тоді зненацька вискочимо і розстріляємо.

Нора кивнула.

Їм треба було зберігати тишу, щоб Аутсайдер прокрався на перший поверх, а тоді, зрозумівши, що вони нагорі, рушив до сходів, почуваючись у безпеці.

За вікном у кінці коридору блиснуло — уперше за весь час — і почувся грім. Небо здригнулося від удару, і з небес на землю ринули потоки води.

В кінці коридору одне з полотен Нори вилетіло з її студії і вдарилося об стіну.

Нора зойкнула від несподіванки, і якусь мить усі троє з дурнуватим виглядом дивилися на картину, яка лежала на підлозі в коридорі, сподіваючись, що цей політ у дусі полтергейста спричинений страшенним громом та блискавкою.

Зі студії вилетіла друга картина і теж вдарилася об стіну. Трейвіс побачив, що полотно геть пошматоване.

Аутсайдер уже був у будинку.

Вони перебували в кінці короткого коридорчика. Зліва розташовувалася їхня спальня та майбутня дитяча кімната, а справа — ванна і студія.

Від чудовиська, яке у студії Нори знищувало її картини, їх відділяло лише дві кімнати.

У коридор вилетіло ще одне полотно.

Мокрий і побитий Ейнштейн, який досі не оклигав від чумки, все ж люто загавкав, намагаючись злякати Аутсайдера.

Тримаючи «узі» напохваті, Трейвіс зробив один крок коридором. Нора схопила його за руку.

— Давай вийдемо звідси.

— Ні. Ми дамо йому бій.

— На наших умовах, — промовила Нора.

— Кращих умов годі собі уявити.

Зі студії вилетіло ще дві картини, які приземлилися на вже чималеньку купу понівечених полотен.

Ейнштейн уже не гавкав, а глухо гарчав.

Усі троє рухалися коридором у бік відчинених дверей студії.

Досвід та навички Трейвіса підказували йому, що їм слід розділитися, а не групуватися, являючи собою єдину мішень. Але це був не загін «Дельта», і їхній ворог не був звичайним терористом. Якщо вони розділяться, то їм не вистачить духу дати бій тій істоті. Їхня близькість додавала їм сили.

Вони вже були на півдорозі до дверей студії, коли Аутсайдер закричав так, що у Трейвіса кров захолола в жилах. Вони з Норою зупинились, але Ейнштейн зробив ще два кроки.