Бурштиновий Меч 1-6 - Ян Фей
За вказівкою Брандо Фрея розділила біженців на кілька областей, і в кожній області було два основних члени, які відповідали за підтримання порядку. Фрея вказала громадянам, що робити, а Брандо – що робити, якщо вони цього не зроблять. Тільки так можна було стримати всю групу.
Втім, досвідчені капітани не надто хвилювалися. У Ретто і Мано був багатий бойовий досвід, і вони сказали Брандо, що звук не буде поширюватися занадто далеко в густому лісі. Щобільше, це було б схоже на шепіт з відстані стріли.
,
З іншого боку, Вежа Підкорення Дракона Білобрових Мечників слухала вітер. Шелест дерев давно придушив усі інші звуки, і слух Брандо був не таким ефективним, як його зір у такій обстановці.
.
Брандо здалеку прислухався до шуму вітру. Це було схоже на шелест сосен або щебетання птахів у лісі Абіс. Але коли він уважно слухав, то відчував себе по-іншому. Він був легкий і довгий, немов на гірському вітрі грала група дивних інструментів. Це також звучало як таємничий шепіт, ніби невідоме існування в лісі щось розповідало світові.
.
У Грінуарі, і навіть у всьому південному регіоні Еруїн, люди описували шепіт у лісі як чарівний шепіт відьом. Казали, що багато людей так і не повернулися з лісу, бо потрапили в пастку відьом.
Звичайно, ці легенди не заслуговували на довіру, але в цей момент з'явилося дивне відчуття таємничості.
20% .
Брандо повів коня і пішов збоку від гурту. За ним пішли інші найманці. Оскільки кожен мав лише одного коня, вершники намагалися зберегти витривалість своїх коней, готуючись до будь-якої можливої битви. Хоча бойові коні в цьому світі були аномально сильними і мали приблизно на 20% більше витривалості, ніж середній кінь, насправді кавалерія рідко використовувала коней як скакунів. Це було пов'язано з тим, що на війні тут вони були надто «слабкими».
Вони вже відхилилися від долини приблизно на десять миль на схід. Насправді вони вже покинули хребет Срібної горобця. Це не було схоже на високорозвинене суспільство, де навіть найменша гора мала кодову назву. Наприклад, Брандо не знав, як слід називати цю гору.
Передбачалося, що він буде частиною південно-східного продовження пагорбів Стагс, але він знаходився поза головною дорогою і був безлюдним. Тільки в сезон полювання мисливці проходили через нього, і їх котеджі іноді можна було побачити на пагорбах.
.
Брендел вже випустив горгулью і наказав їй рухатися в південно-західному напрямку. У той же час кавалерійські розвідники також відступили назад.
Десь через півгодини новина повернулася. Двоє досвідчених найманців зблідли, коли побачили Брандо. Вони знайшли скелети на половині відстані між ними та горами.
Брандо міг уявити собі цю сцену
Коли ви побачили, як з вершини гори повільно з'являється море сірувато-білих, моторошних скелетів, потім повільно поширюються над лісом, а потім сипаються вниз з гори, залишаючи в горах лише звук «Хуа Хуа», це було справді шокуюче.
.
Так, поки він лагідно заспокоював двох найманців, щоб вони перепочили, він також розповів іншим про слабкість скелетів, щоб вони не втратили бойового духу через небезпеку, що наближається.
.
Він також відправив розвідників на північний захід.
. .
Брандо знав звичний порядок Мадари в цю пору року. Він був прогресивним, і його не тільки можна було гнучко мобілізувати, але й дуже великий діапазон управління розвідниками, і вони могли надавати підтримку спереду і ззаду. Ця тактика була розроблена, щоб повною мірою використати перевагу армії нежиті Мадари. Насправді, в перші дні Війни Чорної Троянди Темні Лорди колись продовжували цю тактику з чудовими командирами середнього та низького рівня.
.
Але у нього був фатальний недолік.
Це були очі. Як тільки підтримка привидів була втрачена, між ескадрильями залишалася величезна прірва, особливо в такій гірській місцевості, де ворогові було легко прорватися. І ще одна слабкість полягала в тому, що якщо командир був занадто слабким, ця схема могла легко зіграти класичну ситуацію «підливати масла у вогонь».
,
Звичайно, причина, по якій Мадара наважилися на цю домовленість перед Другою війною Чорної Троянди, полягала в тому, що вони були впевнені в собі. У цю епоху в їхньому розпорядженні було надто багато видатних талантів.
З іншого боку, способів виявлення привидів в цю епоху було не так багато.
.
Просто Брандо «випадково» познайомився з одним.
.
Він не міг не глянути на схил пагорба.
.
Мано повів ополчення через ліс Абіс. Досвідчений найманець весь час озирався на прекрасного білого оленя в долині внизу. Брандо сказав йому, що олень покаже їм, де ховається жахлива нежить.
У Мано були сумніви. Якщо він хотів битися, він повинен був слідувати правилам і не бути таким потайливим, як чарівники. Так само, як і в цей момент, вони вже залишили групу біженців далеко позаду, майже за милю звідси, але цей звір все одно ніяк не відреагував.
.
Але саме тоді, коли він збирався вилаятися, він побачив, як елегантне створіння раптом повернуло голову в якийсь бік і поклало копита на землю, показавши стривожений погляд.
!
Ось!
.
Мано негайно направив свій вигнутий меч вперед і наказав іншим швидко кинутися навтьоки.
У тому напрямку знаходився Ліс Абіс, який нічим не відрізнявся від інших місць. Але саме тоді, коли вони збиралися обійти його, з лісу, наче бліда тінь, вийшло слабке світло, а потім поступово утворилося ореол світла у формі людини, що Сіель яє в повітрі.
— Хіба це не привид, Марто?
,
За ним стояло не тільки ополчення, але навіть сам Мано. Але бліда постать уже видала пронизливий крик і накинулася на ополченців з оголеними іклами.
Від лютого крику у всіх холонуло серце, але він також змусив ліс затихнути.
.
Мано відчував, що ніколи в житті не брав участі в такій дивній битві. На якусь мить обличчя привида було схоже на багатьох його товаришів, які пішли з життя, але він швидко похитав головою і викинув цю думку з голови. Брандо попередив його, що все це ілюзія, і він не повинен дозволяти їй скористатися ним.
Він зовсім не наважувався засумніватися в юнакові. Сцена перед ним була надто дивною.
.
Мано міцніше стиснув вигнутий меч у руці.
Яскраве лезо розгойдувалося, і клинок пройшов крізь тіло привида, але на
