Пробудження Левіафана - Джеймс С. А. Корі

– Агов, це Джим. Поки що Алекс розмірковує над прискоренням, щоби ми встигли до того…

– До того поки ракети не перетворять нас на літаючу цеглину? Непогана ідея. Потрапити в полон до піратів – це те, що ти ніяк не міг би пропустити, – Голдену почув страх, захований за кепкуванням.

– Аде, будь-ласка... я хочу дещо сказати.

Тут голос Наомі на іншому каналі запитав:

– Джиме, а як ти вважаєш?

Старпом вилаявся. Подумки: «Вони говорили про прикриття».

– Ох, про що саме? – запитав Голден вголос.

– Використати «Лицаря», аби відволікти тії ракети.

– А ми можемо це зробити?

– Ти взагалі слухав нас?

– Ох… тут дещо сталося, мав відволіктися на хвильку. Повторіть.

– Ми спробуємо підлаштувати частоти відбиття лазерів наведення та випромінюватимемо його нашою комунікаційною решіткою. Можливо, торпеди подумають, що насправді ми є ціллю, – переповіла Наомі тоном, яким повторюють прості речі малим дітям.

– І тоді вони нас знищать?

– Я думаю, що ми можемо втекти, відволікаючи торпеди. А коли відійдемо подалі, геть від «Кента», то просто вимкнемо передавач і заховаємося в астероїдах.

– Не спрацює, – видихнув Голден. – Лазерне відбиття вони використовують як головне при супроводженні, але вони ще й візуально захоплюють ціль через телескоп. З першого погляду торпеди зрозуміють, що ми не їхня ціль.

– Ну ми хоча б спробуємо?

– Навіть якщо нам це вдасться, то заряди, які можуть знищити «Кент», залишать від нас брудну пляму у вакуумі.

– Ну добре, – не здавалася Наомі, – що ще у нас є?

– Нічого. Розумники з військових лабораторій вже продумали геть усе, що ми можемо зімпровізувати за ці 8 хвилин, – пробурмотів старпом. Сказати це вголос означало прийняти самому.

– То що ми тут робимо, Джиме? – запитала інженер.

– Сім хвилин, – голос Беки залишався на диво спокійним.

– Ми йдемо туди, – нарешті вирішив Голден, – можливо, ми підберемо когось після зіткнення. Допоможемо розбиратися з пошкодженнями. Алексе, новий курс готовий?

– Прийнято, старший помічнику. Серйозне прискорення, а потім політ за інерцією. Кутовий підхід розраховано так, аби дюзами не пропалити діру в «Кенті». Час для рок-н-ролу? – відповів Алекс.

– Так. Наомі, екіпаж має бути пристебнутим на випадок великого g, – мовив Джим і, відкривши канал до Макдовела: – Капітане, ми йдемо так швидко, як можемо. Намагайтеся вижити, а «Лицар» підбере потерпілих та допоможе з ремонтом.

– Прийнято, – відповів кеп і розірвав зв’язок.

Голден знову викликав Аде:

– Ми йдемо на прискоренні, тому я не зможу говорити. Але залиш зв’язок увімкнутим, добре? Холєра ясная, просто бурмочи щось. Бурмотіння буде досить. Я просто дуже хочу чути, що ти в порядку.

– Добре, Джиме, – відповіла Аде та й по тому замовкла, проте канал не вимкнула. Він міг чути її дихання.

Алекс почав відлік на загальному каналі. Голден перевірив ремені і натиснув кнопку введення «соку». Тузень голок уп’явся в його тіло позаду через мембрани у скафандрі. Серце здригнулося, а мозок стиснуло хімією, немов залізними ланцюгами. По хребту пішов смертельний холод, обличчя запекло, неначе від радіаційного опіку. Він стукнув кулаком по підлокітнику крісла, бо ненавидів цей момент. Але далі буде гірше. На загальному каналі пілот охнув, коли голки ввели «сік». На нижніх палубах хімія теж була введена екіпажу, аби вони не померли від прискорення, та до неї додано заспокійливе, щоби легше було зносити політ. Алекс вимовив: «Один», і Джим став важити півтони. Нерви в очних западинах почали боліти від збільшеної ваги очних яблук. Тестикули зіткнулися зі стегнами. Він намагався не ковтнути власний язик. Судно навколо нього стогнало та скрипіло. На нижніх палубах щось незрозуміло бахнуло, проте жодного червоного вогника на пульті не загорілося. Двигун шаттла міг розвинути значне прискорення ціною величезного поглинання пального. Але якщо вони могли врятувати «Кентербері», то це не грало жодної ролі.

Крізь гупання крові у вухах він міг чути дихання Аде та клацання клавіш на клавіатурі. Джим волів би заснути під ці звуки, та «сік» нутрував у його крові. Таким бадьорим він не був ще ніколи.

– Так, сер, – відповіла жінка в мікрофон. Лише за секунду Голден зметикував, що то вона відповідала капітанові, і тут-таки додав гучності, аби почути слова Макдовела: «…головний двигун увімкнути. Повна потужність».

– Ми завантажені повністю, сер. Якщо ми дамо таке прискорення, то двигун просто зірве з кріплень, – відповіла Аде.

Макдовел мусів просити її запустити епштейна:

– Містер Такунбо, – мовив той, – у нас… чотири хвилини. Якщо ви зламаєте двигун, я вас ні в чому не звинувачуватиму.

– Так, сер. Вмикаємо головний двигун. Виходимо на повне прискорення, – на задньому плані Голден почув сирени попередження про велике прискорення. Голосне клацання: Аде пристебнулася до крісла.

– Головний увімкнеться на три, два, один… Виконано.

«Кентербері» заревів ТАК, що Голден мусів прикрутити гучність. Ревіло і стогнало декілька секунд, а потім щось з чимось стикнулося з дрижанням. Джим, борючись зі сліпотою через прискорення, перемкнув канал на зовнішній огляд: «Кент» виглядав цілим.

– Аде, що це з біса було? – запитав капітан, язик у нього ледве рухався.

– Двигун виламав опори. Головний вимкнуто, сер, – відповіла Аде, але фразу «Сталося саме так, як я і казала» не вимовила.

– Що ми виграли? – запитав Макдовел.

– Небагато. Торпеди ідуть 40 км за секунду і прискорюються. У нас лишилися тільки маневрові прискорювачі.

– Курва, – відповів кеп.

– Вони вдарять по нас, сер.

– Джиме, – голос Макдовела пролунав дуже голосно на загальному каналі, – нас підіб’ють, і з цим нічого не поробиш. Клікни двічі для підтвердження.

Джим двічі натиснув кнопку мікрофона.

– Окей, тепер нам варто подумати про виживання після удару. Якщо вони скалічать нас перед абордажем, то виб’ють двигуни та комунікаційну решітку. Бекка передає сигнал SOS, як тільки ми намацали ті торпеди, але я хочу, аби ти продовжив, коли ми замовкнемо. Якщо вони зрозуміють, що ти поряд, то навряд чи стануть викидати нас через шлюз. Ну, ти в курсі, свідки, – Макдовел закінчив довгу тираду. Джим знову двічі клікнув.

– Розвертайся, Джиме, ховайся в астероїдах та клич на допомогу. Це наказ.

Джим двічі клікнув та просигналив Алексу про зупинку. Враз гігантський вантаж зник з його грудей і настала невагомість. Миттєвий перехід змусив би його