Соляріс. Едем. - Станіслав Лем

— Отже, таки справді! — вихопилося в Координатора. Та він тут же опанував себе й запитав: — Що являє собою їхня наука?

— З нашої точки зору, вона досить-таки дивна, — сказав Фізик і підвівся з колін. — Ніяк не можу усунути це кляте скрипіння, — обернувся він до Кібернетика. — Солідні знання в галузі класичної фізики. Оптика, електрика, механіка в специфічному поєднанні з хімією — щось на зразок механохімії. Там у них дуже цікаві досягнення.

— Ну?! — Хімік весь аж подався вперед.

— Подробиці потім. У нас все зафіксоване, заспокійся. Від цих вихідних позицій ми пішли в інший бік — до теорії інформації. Але її вивчення в них поза спеціальними центрами заборонено. Найгірше виглядає їхня атомістика, особливо ядерна хімія.

— Стривай — як то заборонено? — здивувався Інженер.

— Просто не дозволяється вести такі дослідження — і край.

— Хто ж їх забороняє?

— Це складне питання, і ми ще мало що тут розуміємо, — втрутився Лікар. — Найгірше ми поки що орієнтуємося в їхній суспільній динаміці.

— Мені здається, що для ядерних досліджень їм не вистачає стимулів, — зауважив Фізик. — Вони ще не відчувають енергетичного дефіциту.

— Давайте спершу закінчимо з одним! Як же все-таки стоїть справа з тими забороненими дослідженнями?

— Сідайте, будемо розпитувати далі, — сказав Кібернетик.

Координатор наблизив обличчя до мікрофона, але Кібернетик зупинив його:

— Почекай. Уся трудність у тому, що чим складніша конструкція речення, тим більше в калькулятора розсипається граматика. Крім того, мені здається, що аналізатор звуків недостатньо селективний. Ми часто отримуємо попросту ребуси; а втім, ви побачите це й самі.

— На планеті вас… багато? — повільно й виразно запитав Фізик. — Яка динамічна структура? Вас багато… на планеті?

Репродуктор двічі клацнув і зупинився. Дуплекс досить довго не відповідав. Потім хрипко закашляв.

— Динамічна структура — подвійна. Зв’язок — подвійний, — забурмотів репродуктор. — Суспільство — кероване — централізовано — вся планета.

— Прекрасно! — вигукнув Інженер.

Як і двоє інших нових учасників розмови, він був дуже збуджений. Фізик, Лікар і Кібернетик, може, через утому, сиділи непорушно, з байдужими обличчями.

— Хто керує суспільством? Хто на вершині — один індивід чи група? — запитав Координатор, нахиляючись до мікрофона.

Репродуктор затріщав, потім протяжно загув, і на панелі приладу кілька разів блимнув червоний індикатор.

— Так запитувати не можна, — квапливо пояснив Кібернетик. — «На вершині» — це переносне значення, і йому немає відповідника в словнику калькулятора. Зачекай, я спробую сам. — І він нахилився вперед: — Як багато вас править суспільством? Один? Кілька? Велике число?

Репродуктор швидко застрекотів.

— А хіба правління — це не переносне значення? — запитав Координатор.

Кібернетик похитав головою.

— Це термін зі сфери теорії інформації, — устиг він відповісти, перш ніж дуплекс закашляв і репродуктор почав розмірено викидати:

— Один — кілька — багато — правління — невідомо. Невідомо, — повторив він.

— Тобто як невідомо? Що це означає? — запитав здивований Координатор.

— Зараз довідаємося. Невідомо тобі — чи невідомо — нікому — на планеті? — сказав він у мікрофон.

Дуплекс відповів, і калькулятор знову викинув у репродуктор:

— Зв’язок — динамічний — подвійний. Відомо — одне— існує. Відомо — друге — ні.

— Нічого не розумію! — Координатор глянув на товаришів. — А ви?

— Почекай, — сказав Кібернетик, вдивляючись у дуплекса, який повільно ще раз наблизив обличчя до свого мікрофона й двічі кашлянув.

Калькулятор почав перекладати:

— Багато обертів планети — колись — управління централізоване — розподілене. Пауза. Один дуплекс — одне управління. Пауза. Сто тринадцять обертів планети — так. Пауза. Сто одинадцятий оберт планети — один дуплекс — правління — смерть. Пауза. Інший один — управління — смерть. Пауза. Один — один — смерть. Пауза. Потім — один дуплекс — управління — невідомо — хто. Відомо — центральне — управління. Пауза. Невідомо — хто — управління. Пауза.

— Так, це справді ребус, — зітхнув Координатор. — І що ви з цим робите?

— Це зовсім не ребус, — відповів Кібернетик. — Він сказав, що до сто тринадцятого року, рахуючи від сьогоднішнього дня, в них був центральний уряд, який складався з кількох індивідуумів. «Управління централізоване, розподілене». Потім настало правління одиночок — щось на зразок монархії чи тиранії. В сто двадцятому і сто одинадцятому роках — вони лічать від сьогоднішнього дня, тепер у них нульовий рік, — відбулися якісь бурхливі двірцеві перевороти. Четверо володарів змінилися протягом двох років, їхнє правління кінчалося смертю, ясна річ, не природною. Потім з’явився новий правитель, але їм невідомо, хто це був. Вони знали, що він існує, але хто конкретно, — це була таємниця.

— Анонімний володар? — здивувався Інженер.

— Мабуть. Спробуємо довідатися більше. — І він знову обернувся до мікрофона: — Тепер відомо, що один індивід править суспільством, але невідомо, хто це, так? — запитав він.

Калькулятор нерозбірливо захрипів, дуплекс відкашлявся, наче мить повагався, потів знову кілька разів кашлянув, і репродуктор відповів:

— Ні. Не так. Пауза. Шістдесят обертів планети — відомо, один дуплекс— центральне управління. Пауза. Потім відомо — жоден. Пауза. Ніхто. Ніхто — центральне управління. Так відомо. Ніхто — управління. Пауза.

— Тепер і я вже нічого не розумію, — признався Фізик. Кібернетик сидів, схилившись над приладом і прикусивши губу.

— Стривайте. Загальна інформація така, що немає центральної влади? Так? — запитав він у мікрофон. — А реальність така, що центральна влада існує. Так?

Калькулятор перемовлявся з дуплексом, видаючи стрекотливі звуки. Всі чекали, повернувши голови до репродуктора.

— Така правда. Так. Пауза. Хто інформація — є центральне управління, той — є, немає. Хто інформація така — той є, немає. Той — колись є — потім немає.

Усі мовчки перезирнулися.

— Хто говорить, що існує влада, сам перестає існувати. Так він сказав? — напівголосно запитав Інженер.

Кібернетик повільно кивнув головою.

— Але ж це неможливо! — вигукнув Інженер. — Адже влада повинна мати свою резиденцію, вона повинна видавати укази, закони, повинні існувати її виконавчі органи, ієрархічно нижчі, армія — адже ми зустрічалися з їхніми озброєними…

Фізик поклав руку йому на плече. Інженер змовк. Дуплекс іще якусь хвилину покашлював. Зелене око калькулятора швидко затрепетало, він весь загув. Репродуктор заговорив:

— Інформація — подвійна. Пауза. Одна інформація хто — той є. Пауза. Друга інформація — хто — той колись є, потім немає. Пауза.

— Існує інформація, яка блокується? — запитав у мікрофон Фізик. — Так? Хто ставить запитання з галузі цієї інформації — тому загрожує смерть, так?

Знову по той бік приладу почулися скрип репродуктора й покашлювання дуплекса.

— Ні. Не так. Пауза, — відповів калькулятор своїм байдужим голосом. Він розмірено відокремлював слова одне від одного. — Хто колись є, потім немає — той не смерть. Пауза.

Усі