Українська література » Фантастика » Невидимий риф - Григор Угаров

Невидимий риф - Григор Угаров

Читаємо онлайн Невидимий риф - Григор Угаров
мов пістолетні постріли, слова команди. Загорський швидко рушив до асистента. Фенімор Кріпс випростався поруч капітана, його обличчя сіпалось від напруження. Він вдивлявся у далечінь, але час від часу поглядав краєм ока на палубу, наче когось шукав.

Жозеф Браун удавав, що не помічає, як нервово сіпається директорове обличчя. Відколи капітан побачив, як зустрілися в порту Фенімор Кріпс і Макс Шнайдер-Акула, в нього зародилася підозра. Згодом, коли ті зійшлися вдруге, ця підозра посилилась. Зустріч сталася несподівано. Акула вскочив до директорської каюти, але, вздрівши там капітана, хотів був вислизнути… Однак Кріпс затримав його і дав знак Браунові залишити їх на самоті. Капітан зміряв очима довгу мускулясту постать німця й зустрів його зухвалий погляд. Цей моторист з поцяткованим шрамами обличчям і визивно випненими грудьми тримав матросів у якійсь незрозумілій покірливості, наче він був потайний капітан корабля. За це Браун ненавидів Акулу, намагався ще в порту здихатись його, але Кріпс наказав узяти німця на корабель.

Коли Жозеф Браун зачинив за собою двері директорської каюти, він уже не мав сумніву, що між Кріпсом і Акулою існують якісь давні стосунки.

Абдул Хамід теж не терпів Акулу. Нахабний німець з пляшкою рому в кишені часто заходив до апаратної і, засунувши пальці рук під пахву жилетки, оглядався довкола червоними очима. Асистент звернув увагу і на дивну поведінку Фенімора Кріпса.

— Мені здається, що твій директор страхополох! — сказав якось Хамід Жозефу Браунові.

— Ти помиляєшся, асистенте.

— Він дуже нервується.

— А може, це означає щось інше?.. — підморгнув йому капітан.

— Як вас розуміти?! — стенув плечима Хамід.

— Уважніше приглядися до Акули! В нього нечисті руки.


* * *

Загорський знову подивився на ехолот. Глибина моря майже не змінилася. На координатній сітці радіолокатора з'явилася цятка. Сигнальна лампа повідомила про наближення до Абалули.

Загорський примружив очі.

— Абалула! — схвильовано мовив Хамід.

— Відстань?

— Тисяча миль.

— Спокійно, Хаміде!

— А хіба ви не хвилюєтесь?

— Тут не місце для хвилювань! Що б не сталося, ми повинні зберігати самовладання й мужність духу! Такий наш обов'язок!

— І все ж таки я хвилююсь!

— А як себе почуває Лабала?

Абдул Хамід щойно повернувся з каюти. Джеймс нерухомо сидів на очеретяному стільці. А коли Хамід увімкнув апаратуру й на телевізійному екрані з'явилися обриси острова, негр зірвався з місця, зайшовся плачем і схвильовано вигукнув:

— Бама-бама!

— Як він себе почуває, Хаміде? — вдруге запитав Загорський.

Асистент стрепенувся.

— Він плаче, професоре!

— Ностальгія, — сказав Загорський і, поклавши руку на плече асистентові, вів далі: — А ти хіба не співчуваєш Лабалі? Он там — загадкова Абалула! — Він показав рукою в бік острова. — Так, так, загадкова! — Потім, різко обернувшись, запитав: — Тебе не дивує та течія, що про неї повідомляв Ліпман? Все інше можна припустити, звісно, з деякими застереженнями, але ця бісова течія, що з'являється відразу ж, як тільки корабель входить у певну зону?!

Хамід мовчав.

— Власне, саме ця течія, що несе корабель, як дитячу іграшку, для нас, фізиків, — найзагадковіше явище!

Абдул Хамід безпорадно стенув плечима.

Загорський пішов у каюту. Лабала підвівся йому назустріч. В нього було журливе, схвильоване обличчя, на очах блищали сльози.

— Я хочу залишитися на Абалулі, сер! — сказав негр. — Кріпс уб'є Лабалу!

— Я тебе не віддам до рук Кріпсові!

— Ви добра людина, сер! — відповів Лабала, нмагаючись усміхнутися.

— Ти не хвилюйся: якщо нам пощастить подолати перешкоду, ти залишишся на Абалулі!

— Дякую вам, сер! — обличчя в негра засвітилося радістю.

— А поки ти на кораблі, тебе ніхто не зачепить!

— Кріпс уб'є мене! Він погана біла людина!

— Ні, Лабало, навіть якщо він побачить тебе, — все одно не посміє нічого зробити!

Загорський вийняв з кишені пачку цигарок.

— Пригощайся, Джеймсе!

У негра тремтіли руки. Він узяв сигарету, але не поспішав запалювати її. Було видно: його щось мучить. Нарешті з Лабалиних грудей вихопилося глибоке зітхання:

— Сер, у мене є дружина й син! Якщо Лабала не повернеться, то згадайте про них!.. — негр не докінчив фрази.

До каюти вбіг Абдул Хамід і, показавши на шкалу радіометра, вигукнув:

— Підвищена іонізація! Сяйво!

Загорського, здавалося, це анітрохи не здивувало. Нічого незвичайного він у цьому не вбачав: над островом знялася буря. Дивина сталася згодом, коли прилади не показували підвищення іонізації, а сяйво дедалі посилювалось, мінилося гарними переливами. З'юрмившись перед екранами кольорових стереотелевізорів, матроси жваво гомоніли. Вони стали свідками загадкового випромінювання — такого явища їм ще не доводилось спостерігати.

Сяйво перетворилося на золотаву імлу, зіткану з дрібнісіньких порошинок; здавалося, це горить сама матерія.

— Так, так, — тихо мовив Загорський.

— Я вважаю, що цей потік світлових частинок — звичайна іонізація, — розвів руками Хамід.

— А я іншої думки про це, — кинув на нього погляд Загорський.

— Ви не маєте рації, професоре, — заперечив Хамід, і цю ж мить, ніби для того, щоб спростувати його твердження, описавши еліпс, між дрібненькими порошинками блискавично промайнула якась вогняна куля.

За секунду сяйво та блискучий еліпс розтанули в небесній блакиті.

Професор Загорський нервово походжав палубою. Хвилі гойдали корабель, над головою кружляли альбатроси, та вчений не відчував поштовху хвиль, не бачив птахів.

Він знову повернувся до приладів.

— Це якісь промені, Хаміде! А головна характеристика всякого випромінювання — його інтенсивність.

— Так, — кивнув головою асистент. — У кожному випадку при влучно спрямованих променях інтенсивність випромінювання змінюється залежно од відстані точки, яка створює поле! Отже, нам треба перевірити: спрямоване це випромінювання чи ні! — закінчив свою думку Хамід.

Відгуки про книгу Невидимий риф - Григор Угаров (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: