Пробудження Левіафана - Джеймс С. А. Корі

Церера вночі нічим не відрізнялась від Церери вдень. Коли станція тільки-но запрацювала, світло приглушали та робили яскравішим у звичному 24-годинному стилі, що мавпував обертання Землі. Так погралися чотири місяці, аж поки консул не скасував це. Якби детектив був при виконанні, то проїхався б електричним візком по широким тунелям аж до портових рівнів. Він вже майже спокусився, попри те що був не на чергуванні, але якесь глибочезне упередження зупинило його. Якщо він візьме візка, то поїде як коп. Отже, громадський транспорт підійде ідеально.

Міллер прогулявся до найближчої станції, перевірив статус та вмостився на лавку. Чоловік приблизно Міллерових років з дівчинкою, не старшою за три, увійшли на станцію за хвилину та сіли навпроти. Балачка дівчинки була такою ж швидкою і мала стільки ж сенсу, як пошкоджений герметичний шов. Батько відповідав, кивав та угукав, підтримуючи розмову якнайкраще. Чоловіки кивнули один одному. Дівчина потягнула батька за рукав, вимагаючи уваги. Темноока, волосся бліде, шкіра гладенька, кінцівки тонкі та довгі: зависока, аби зарахувати її до землян. Шкіра мала рожевий відтінок, типовий для діток белтерів, котрі росли на фармакологічному коктейлі, що мав забезпечити здоров’я дитячим м’язам і кісткам. Батько помітив Міллерову зацікавленість, і той, посміхнувшись у відповідь, кивнув у бік дівчинки:

– Скільки років?

– Два з половиною.

– Гарний вік.

Батько знизив плечима та посміхнувся:

– Маєте дітей?

– Ні, – відповів детектив, – я якраз два з половиною роки тому розлучився.

Обидва посміхнулися, наче то було смішним. В його уяві Кандес схрестила руки і відвела погляд.

Ледь помітний масляно-озоновий аромат попереджував про прибуття вагону. Вагон був круглим, розрахованим проходити в евакуаційні тунелі. Без вікон, адже єдиним пейзажем є камінь, що проноситься за 3 см від стінок транспорту. Замість них екрани рекламували розважальні канали, коментували політичні скандали внутрішніх планет або пропонували виграти тиждень в казино – чудовий настільки, що ваше життя здаватиметься багатшим від самого досвіду. Міллер дозволив яскравим пустим вогням танцювати, відкинувши геть їхній контент. В голові він крутив так і сяк свою проблему, навіть не шукаючи відповіді.

Це була просто ментальна вправа. Поглянути на факти, не виносячи судження: Гейвлок був землянином, Гейвлок сидів у припортовому барі знову та шукав бійки. Гейвлок був його напарником. Формулювання за формулюванням, факт за фактом, аспект за аспектом. Він не намагався дати їм лад або вилучити з них якийсь наратив. Це все прийде пізніше. Наразі цього досить, аби вивіяти з голови щоденні справи та бути готовим до невідкладних ситуацій. Коли вагон прибув на станцію, детектив мав готове судження. Типу широкий жест – ось як він це пояснював. Якби комусь взагалі потрібно було це пояснювати.

«Синя жаба» була набита вщерть, отже, на додачу до фейкової мумбайської температури та штучно забрудненого повітря додавався ще й жар тіл. На екрані блищали та спалахували вогні. Столи були викривленими та хвилястими, світло позаду робило їхній колір темнішим, аніж звичайний чорний. Музика рухалася крізь повітря з фізичною присутністю, кожен біт трошечки підштовхував.

Гасіні, стоячи у натовпі накачаних стероїдами охоронців та напіводягнутих прислужниць, відчув Міллерів погляд та кивнув кудись позад себе. Той без зайвих питань повернувся та почав прокладати дорогу через натовп.

У портових барах ніколи не було легко. Міллер був уважним і намагався нікого не штовхнути, наскільки це можливо. Якщо вже обирати, то ліпше штовхнути белтера, аніж когось із внутрішніх планет, жінку, аніж чоловіка. На його обличчі була маска постійного вибачення.

Гейвлок сидів один і міцно тримав гранчак. Щойно Міллер сів поряд, чолов’яга повернувся, готовий до захисту: ніздрі розширені, очі широко відкриті. Лиш через мить сюрприз було розгадано і вираз на обличчі змінився на набурмосену вину.

– Міллере, – мовив Гейвлок. У тунелях поза баром це б здалося гучним окликом. Тут голос ледь дійшов до Міллерового стільця, – ти що тут робиш?

– Вдома нема справ – отже, я прибув трохи помахати кулаками.

– Влучна ніч для такої справи, – погодився напарник. Це була правда. Навіть у барах для внутрішньопланетників співвідношення було не кращим, аніж один землянин чи марсіянець до десяти. Покосившись на натовп, Міллер побачив, що кремезних чоловіків і жінок було приблизно третина.

– Корабель прибув? – запитав детектив.

– Ага.

– ФКЗМ? – уточнив Міллер. Флот коаліції Земля–Марс часто проходив повз Цереру на своєму шляху до Сатурна, Юпітера та станцій Поясу. Власне, Міллер не звертав уваги на позицію планет і орбіти. Гейвлок покачав головою:

– Ротація корпоративних сили безпеки з Ероса.

Офіціантка виникла перед детективом: її шкірою ковзали татуювання, а зуби мерехтіли у тьмяному світлі. Міллер узяв принесений дівчиною напій, зрозумівши, що нічого не замовляв. Це виявилась газована вода.

– Знаєш, – старший з напарників наблизився до молодшого, щоби його гучний голос міг долетіти до вуха, – неважливо, скільком ти дасиш праса. Ти все одно не подобатимешся Шаддід.

Гейвлок визвірився на Міллера, лють у його очах поступово змінилася на стидобу та біль.

– Це правда, – закінчив детектив.

Гейвлок піднявся, трохи качаючись, та попрямував до дверей. Він намагався бухати ногами, але обертова гравітація Церери укупі з алкоголем довели, що він неправий. Було схоже, що він підстрибує. Міллер зі склянкою в руці прослизав через натовп, що його збурював напарник, заспокоюючи незадоволені обличчя посмішкою та знизуванням плечей.

Тунелі біля порту смерділи кіптявою та мазутою так сильно, що повітряні рециклери та поглинаючі очищувачі ніколи не могли дати раду. Гейвлок вийшов геть з піднятими плечима і стиснутими зубами, випромінюючи злість як тепло. Двері за ними зачинились, і музику наче вимкнули. Найгірша з небезпек залишилась позаду.

– Я не п’яний, – дуже гучним голосом мовив Гейвлок.

– Та ти й не був.

– А ти, – Гейвлок ткнув у груди Міллера звинувачуючим пальцем, – ти не моя нянька.

– Теж вірно.

Вони пройшли разом чверть кілометра. Мигтіли світлодіодні вивіски: борделі та тири, кав’ярні та поетичні клуби, казино та бойові шоу. Повітря смерділо старою їжею та сцяками. Гейвлокові плечі почали розслаблятися.

– Я працював в убогому відділі в Террітауні, – мовив Гейвлок,– я відбув три роки під молотками на Л-5. Ти хоч маєш уяву, на що це було схоже? Вони дітей звідти вивозили, і я зупинив трьох. Я вправний коп.

– Атож.

– Я з біса вправний.

– Так і є.

Вони пройшли повз локшинну. Капсульний готель. На зупинці крутили безкоштовні новини: «ПРОБЛЕМИ ЗІ ЗВ’ЯЗКОМ НА