Медея - Жан Ануй

люди, і дзвони — все скоро мовчатиме. (Вона наближує голівки дітей до себе, оглядає їхні оченята, бурмотить). Невинність! Оманливі дитячі очі! Причаєні миші, малі пустуни! Ви замерзли? Я не завдам вам болю. Все відбудеться швидко. Так швидко, що в ваших очах промайне лише здивування від смерти. (Пестить їх). Заспокійтеся маленькі й ходіть зі мною. Я хочу вас притиснути до себе, притиснути ваші малі, теплі тільця. З мамою завжди добре бути, тоді не треба нічого боятися. Ви, малі ніжні єства, ви постали в моєму череві і ви хочете жити і бути щасливими…. (Голосно гукає): Ясоне! Ти бачиш ось свою ніжно об’єднану родину! Подивися на неї. Тоді запитайся себе, чи Медея не любила б також щастя і невинність і чи не була б вона вірною і чи не вірувала б. А коли тебе шматуватиме мука аж до смерти, тоді думай, чому вона тебе не покидає, думай, що була Медея, вимоглива і чиста, мала ніжна Медея, безмовна, прикована до твого серця. Думай про те, що вона боролася, одинока і нікому невідома, не просячи жадної руки на допомогу, що вона була справжня твоя жінка. Можливо, Ясоне, я також хотіла б, щоб це вічно потривало, як у старих оповіданнях. Тепер, у цю хвилину я так само, як молодою дівчиною, з тою самою силою бажаю, щоб навкруги мене панували світло й добро. Одначе цій невинній Медеї було призначено стати жертвою боротьби. Можливо інші, легкодумні, сякі-такісенькі, проповзують через вічка сітки і досягнуть тихих вод, — або загрузнуть у болоті. Боги не турбуються буденністю. А Медея — це занадто благородний звір у пастці. Боги не кожного дня одержують подібний подарунок, душу, що настільки спроможна протиставитися їхній підлій грі. В цю мить вони поклали на мої плечі мою долю і придивляються, як я мучуся. Ясоне, дивись, як і вони, на останню відвагу Медеї. Я вбиваю невинність, яка ще живе в дівчині Медеї і в цих малих, гарячих істотах. Вони, там на небі, чекають на цю кров! Вони вже втрачають терпеливість! (Веде дітей до візка). Йдіть зі мною, мої крихітки. І нічого не бійтесь. Бачите, я вас тримаю біля себе зовсім міцно — і я вас люблю. Ми йдемо додому, дітки.

(Зникають у візку. Деякий час сцена порожня. Враз появляється Нянька, збентежена, як переслідуваний звір, що шукає схованки).

НЯНЬКА: Медеє! Медеє! Де ти? Вони сюди йдуть! (Подалась назад, кричить). Медеє!

(З-під візка б’є полум’я. Поспішно приходить Ясон у супроводі озброєних людей).

ЯСОН: Погасіть вогонь! Хватайте її!

МЕДЕЯ (появляється в отворі візка): Назад, Ясоне! Ні кроку вперед!

ЯСОН (зупиняється). Де діти?

МЕДЕЯ: Чекай ще одну секунду — я подивлюся на твої очі. (Кричить): Вони мертві, Ясоне, оба вбиті і не встигнеш ти ще кроку ступити, як мене прониже той самий кинджал. Тепер я віднайшла свій скипетр, свого брата, свого батька. Золоте руно потрапило знов до Колхіди. Я знов відшукала батьківщину й дівочість, які ти пограбував у мене. Нарешті я назавжди Медея. Поглянь на мене перед тим, як самотньо повернешся у свій розумний світ. Поглянь пильно на мене, Ясоне! Цими обома руками я доторкалася до тебе. Я тебе змушувала плакати, Ясоне, і змушувала любити. Бачиш, я твій малий брат, твоя жінка. Я! Страхітлива Медея. А тепер попробуй забути її!

(Вона проколює себе і падає в полум’я, що вже сильно пробивається вгору. Одним порухом Ясон зупиняє людей, що хотіли підскочити на поміч).

ЯСОН (спокійно говорить): Так, я тебе забуду. Я буду далі жити, всупереч кривавому слідові, який ти поруч мого залишила. Під байдужими поглядами богів я терпеливо почну майструвати своє бідолашне людське життя. (Обертається до своїх людей): Один залишається тут і вартує, поки все не розпадеться на попіл, поки не згорять останні кості Медеї. Всі інші слідуйте за мною до палацу. Варто лише жити, берегти порядок, давати закони Корінтові, споруджувати світ за нашою мірою і в цьому світі очікувати смерти.

(Виходить у супроводі чоловіків. Один залишається, понуро стає на варту біля пожару. Появляється нянька, несміливо сідає біля нього. Поволі розвидняється).

НЯНЬКА: Ніхто не має часу вислухати мене. А я могла б дещо сказати. Після ночі надходить ранок, треба готувати каву, потім впорядкувати ліжка. Коли поприбираєш і позамітаєш, можна, чистячи городину, посидіти спокійно якусь хвилину на сонці. Також не завадить, якщо дрібку ковтнеш із пляшки і трохи відігрієш шлунок — зрозуміло, якщо маєш хоч трохи при собі грошей. Потім підспіває обід. Після нього миєш тарілки. По обіді займаєшся білизною або чистиш мідь і трохи гомониш з сусідкою — і поступово підходить час до вечері… Опісля лягаєш і спиш.

ВАРТОВИЙ (після павзи): Сьогодні гарна погода.

НЯНЬКА: Так, це гарний рік. Багато сонця і багато винограду. А яке збіжжя?

ВАРТОВИЙ: Минулий тиждень ми косили. Якщо дозволить погода, завтра або післязавтра будем возити.

НЯНЬКА: Добрий урожай маєте?

ВАРТОВИЙ: Не можна скаржитись. Кожному стане хліба в цьому році.

(Під час останнього речення падає завіса).

КІНЕЦЬ