Множення в умі, або Плинність часу - Олександр Сергійович Подерв'янський

Альфред Юхимович. Ти шо не хочеш 150 карбованців получать? Ні, ви бачите таке? Савсєм абарзєл пацан!

Шльома плаче, його ридання гнітюче діє на сидячих в вагоні, вони зловісно мовчать.

Омелян Косопизд (жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрізаніє зробить, мацою зажере і буде банкувать.

Альфред Юхимович. А шо, може, візьмем жидка?

Харитон Уйобищенко. Та якщо не буде багато пиздіть, то нехай лізе. Мені шо?

Косопизд. Пайка зменшиться.

Назар Сівуха. Жиди такі хитросракі, заждіть, вони не тіки шо макарони, вони й сайри дістануть.

Альфред Юхимович. Сайра хай вас неїбе, пан Сівуха, вам її все одно неїсти. (До Шльоми.) Давай, жидок, розкручуй дрота і хуярь сюди, ми тобі посвященіє в митці зробимо.

Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразуж починають пиздити любителі цієї справи Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко.

Гаврюша Обізянов. Нада двері якось закрутить, це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть.

Альфред Юхимович. Нехай Люда обід принесе та закрутить.

Входить Роже Гароді, французький буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.

Роже Гароді (стука по вагону). Вилазь, хлопці! Свобода прийшла!

У вагоні мовчать.

Роже Гароді. Харош хнюпитись, хлопці, на волі харашо – пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш, те й малюй, всіх, куди хочеш, туди і посилай.

Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці. Ми виліземо, а він хвись, і сам залізе, та й буде макарони один за всіх наябувать.

Альфред Юхимович (до Роже Гароді). А бацилу даватимуть?

Роже Гароді. Ні, бацила тільки в бога і в начальства.

Магарич. Ну, то йди кхуям звідси.

Омелян Косопизд. Нас агітірувать, нахуй! Ми самі кого хочеш загітіруєм.

З вагона вилітає каменюка і збиває з Роже Гароді капелюх. Роже Гароді полохливо тікає.

Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсердак. Поверх лапсердака у дідугана яскрава кацавейка залізничних робітників. В руках у дідугана кувалда і лом.

Голос Магарича. Діду, закрутіть дрота нахуй, бо сквозить дуже.

Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивать утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.

Голос Харитона Уйобищенка. Дедушка пацаватий, і ото ему нада отак їбошить!

Магарич. Амбальний дідусь, мабуть, і хуй ще стоїть. Стоїть хуй, діду?

Дід (продовжує роботу). Стоїть, стоїть, синку. Дай боже, щоб і у тебе так стояв.

Омелян Косопизд. Ото, ніхуя себе, дедушка барзєєт. А як звать тебе?

Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.

Харитон Уйобищенко. Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу.

Самуїл (продовжує роботу, холодно). Да, багато жидів.

Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть.

Назар Сівуха. Ги! Самуїл! Може, ти пророк Самуїл?

Самуїл (просто). Да, я пророк Самуїл.

Альфред Юхимович. Ото нехуйово. Ну прореки, шо з нами буде?

Пророк Самуїл. А шо буде, нічого не буде, піздєц буде.

З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда, в руках у неї полумиски з макаронами і компотом.

Люда (завмирає на місці). А де ж вагон, де хлопці?

Пророк Самуїл. Где, где, в піздє. Смотреть нада.

У цю ж мить з того боку, куди їхав вагон, роздається страшний вибух. Люда раняє полумиски.

Пророк Самуїл. Какая ви нервная, я їбу!

Завіса

Бур'ян

Перший вєронець: Шоб ти іззів та не пиздів!

Другий вєронець: Я – тарілку супу, а ти – кінську залупу!

В. Шекспір. Два веронца

ДІЙОВІ ОСОБИ

Харитон, долбойоб.

Калістрат, вєнєріческій недоносок.

Мирон, упіздєнь.

Матвій, підарас.

Семен, уйобок.

Руслан, людина-читанка.

Дзвін, дзвін.

Осіннє узлісся, над яким літають ворони.

Дзвін. Бам-м-м-мммм!

Входить Матвій.

Матвій (задоволено). Оце так йобнуло.

Входить Семен.

Семен (сам до себе). Скоро цього лісу не буде. Порубаємо з хлопцями к йобаній матері, бля буду!

Матвій (сам до себе). Трохи зачекаю. Може, ще йобне.

Дзвін. Бам-м-м-ммммм!

Входить Калістрат.

Калістрат (сам до себе). Йобані підараси, прийшли і стоять. А читати, мабуть, і не вміють.

Дзвін. Бамм-м-м-мммм!

Матвій (задоволено). Знову йобнуло.

Калістрат. А нумо, хлопці, хто читати вміє?

Дзвін. Бам-м-м-мммм!

А трохи згодом:

Тра-та-та-та! (З лісу чути автоматну чергу.)

Входить Харитон з автоматом.

Харитон. Зараз всіх повбиваю, нахуй!

Калістрат. а ти хто?

Харитон. Харитон я, нахуй.

Калістрат. А я – Калістрат.

Харитон. Не їбе, шо ти Калістрат.

Харитон строчить з автомата у Калістрата. Калістрат падає.

Дзвін. Бам-м-м-мммм!

Матвій. А хто чув, як зараз йобнуло?

Харитон. Йобнуло, не йобнуло – заїбав!

Харитон строчить