Мауглі - Редьярд Джозеф Кіплінг

Немає такого слова, такої волі, які б могли втримати тебе тут. Поглянь на себе! Хто має право вимагати відповіді у Володаря Джунглів? Я бачив тебе тоді, коли ти грався з білими камінчиками, коли ти був маленьким Жабенятком. Бачила тебе тоді й Багіра, яка купила твоє життя за буйвола. Тільки ми двоє і лишилися, хто був присутнім тоді на цьому місці. Всі інші давно вже померли. Немає серед живих ні Ракші, Матері Вовчиці, ні Батька Вовка, та й уся стара Зграя того часу давно померла. Ти краще за інших знаєш, куди пішов Шер-Хан. Акела загинув у бою з Червоними Собаками на берегах Вайнганги, де загинула б і вся нова Сіонійська Зграя, якби не твоя мудрість і сила. Від тих далеких часів залишилися тільки старі кістки. І немає вже того людського дитинчати, який міг залишити Зграю. Але є Володар Джунглів, який за своїм бажанням змінює слід. Хто має право запитувати людину про шляхи, які вона хоче обрати?

— Але Багіра і той буйвіл, за якого купили моє життя, я хотів би… — почав Мауглі. Та його слова перервали гарчання й шум в глибині лісу, і з гущавини з’явилася чорна пантера, легка, сильна і грізна, як завжди.

— Ось чому я не могла прийти раніше, — і вона простягла вперед свою закривавлену передню лапу. — Це було нелегке полювання. Але тепер він лежить нерухомий у кущах, той дворічний буйвіл, який звільняє тебе, Маленький Брате. Всі борги сплачено. А інше нехай скаже Балу! — І пантера почала лизати ноги Мауглі. — Не забувай одного: Багіра любила тебе, — прогарчала вона і зникла.

Здалеку від підніжжя гори ще чувся її сильний голос: «Вдалого полювання на новому сліді, Володарю Джунглів! Не забувай, що Багіра любила тебе!»

— Ти чув? Ніщо тепер не тримає тебе. Ти можеш іти, але спочатку підійди до мене, моє Маленьке Жабеня, підійди до мене! — сказав Балу.

— Так, стара шкіра сходить важко, — мовив Каа. Мауглі невтішно плакав, сховавши голову на грудях сліпого ведмедя та обхопивши руками його шию, а Балу в цей час тихенько лизав його руки.

— Зірки гаснуть, — сказав Сірий Брат, вловлюючи носом вітерець, що повіяв звідти, де сходитиме сонце. — Де сьогодні доведеться нам шукати лігво? Адже від сьогодні ми стаємо на новий слід.

Мауглі подався геть, і поки він ішов, у його вухах лунали прощальні пісні його друзів.

Спершу долинув голос Балу.

Жабеня, згадай, із ким В Джунглях ти тропив стежки. Від Балу назавжди йдеш — То шануй Закон Людей. Вмів триматися слідів — То тримайсь і тут завжди, День чи ніч — затям урок: Не відступиш ні на крок. Пам’ятай, що я, Балу, Над усіх тебе люблю; Стане ж тоскно, хоч завий, Уяви: Шер-Хан живий; Стане сумно серцю вкрай — Ти Табакі пригадай. А змахнеш ножем вночі — Нагадай Закон мерщій: Як велить тобі земля, Захищай чуже маля. Вітер, дощ, далека путь — Джунглі Брата бережуть.

До нього долучився голос Каа.

Йдуть у парі Злість і Страх — Спокій змія май в очах. Труту кобри не зцілити, Слово кобри не скорити, Тож учись простої мови — Знак шляхетності по крові. Вище зросту не стрибнеш, Глибше дна ти не пірнеш, Тож оцінюй власні сили, Щоб не впасти мимо цілі. Після ловів — час спочивку, Заховайся у криївку, Щоб зненацька ворог твій Не сколошкав сон із вій. Південь, північ, захід, схід — Завжди знайдеш в річці брід, В лісі стежку відшукаєш, Дичину не сполохаєш… Вітер, дощ, далека путь — Джунглі Брата бережуть.

А тоді пісню підхопила Багіра.

Народилась я у клітці І з людьми у юнім віці Познайомилась: замок — То був перший мій урок. Й серед людства є шакали, Лицеміри небувалі, — Не підходь до них на крок, Не шукай кривих стежок. Зваблюють життям легким — Мовчки йди шляхом своїм, А на слабших нацькують — Мовчки знай тропу свою. Вбивство — не найкращий чин, Не хизуйся без причин. Ані пісня, ані крик Хай мисливської пори