Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
На їхній подив, професор Муді оголосив, що випробовуватиме на кожному з них закляття «Імперіус», щоб продемонструвати його силу й побачити, чи зможуть вони опиратися його закляттю.
- Але ж... пане професоре, ви казали, що закляття незаконне, - засумнівалася Герміона, а Муді тим часом помахом чарівної палички розсунув парти, звільнивши від них середину кімнати. - Ви казали... що насилати його на інших людей не...
- Дамблдор воліє, щоб ви відчули його на собі, - урвав її Муді. Його магічне око крутнулося й, не кліпаючи, моторошно втупилося в Герміону. - Та якщо ви бажаєте випробувати це по-справжньому... коли хтось вирішить вас підкорити... то що ж. Як собі хочете. Ваша воля.
Він вузлуватим пальцем показав на двері. Герміона зашарілася й пробелькотіла щось про те, що вона й не думала нікуди йти. Гаррі й Рон обмінялися посмішками. Вони знали, що Герміона краще ковтне буботрубського гною, аніж пропустить такий важливий урок.
Муді почав по черзі викликати учнів, насилаючи на них закляття «Імперіус». Гаррі спостерігав, як однокласники під дією закляття виробляли найнеймовірніші трюки. Дін Томас тричі прострибав довкола кімнати, співаючи національний гімн. Лаванда Браун імітувала білку. Невіл виконав цілу серію дивовижних гімнастичних вправ, на які ніколи не був би здатен у нормальному стані. Ніхто не міг опиратися закляттю, поки Муді його не знімав.
- Поттер, - прогарчав Муді, - твоя черга.
Гаррі вийшов на середину класу, туди, де було порозсовано всі парти. Муді підняв чарівну паличку, спрямував її на Гаррі і промовив: «Імпєріо».
Це було дивовижне відчуття. Гаррі раптом усвідомив, що в його голові не залишилося жодних думок чи тривог, натомість його заповнила невловима й легка радість. Він стояв цілком розслаблений, майже не відчуваючи, що на нього всі дивляться.
І тут він почув голос Дикозора Муді, що відлунював у якомусь далекому закапелку його спорожнілого мозку: «Вистрибни на парту... вистрибни на парту...»
Гаррі слухняно зігнув коліна, приготувавшись до стрибка.
«Вистрибни на парту...»
А навіщо?
Десь у глибині мозку озвався інший голос. «Це ж дурість, справді», - сказав той голос.
«Вистрибни на парту...»
«Ні, дякую, я не стрибатиму, - рішучіше сказав той другий голос, - ...я не хочу...»
«Стрибай! НЕГАЙНО!»
І тут Гаррі відчув сильний біль. Він водночас і стрибнув, і намагався опиратися цьому стрибкові. В результаті налетів з розгону на стіл, перекинув його й, судячи з болю, розбив собі коліна.
- Оце вже на щось схоже! - прогарчав голос Муді, і Гаррі зненацька відчув, що в голові зникла лунка порожнеча. Він чітко пригадав усе, що сталося, а біль у колінах ніби подвоївся.
- Дивіться всі... Поттер боровся! Він боровся й ледве не переміг! Поттере, спробуємо ще раз. Всі уважно дивіться... стежте за його очима, ви там усе побачите... дуже добре, Поттер! Дуже добре! Тебе їм складно буде підкорити!
- Він так говорить, - пробурмотів Гаррі, коли вони через годину виходили з класу захисту від темних мистецтв, - наче на нас щомиті можуть напасти. (Муді примусив Гаррі пройти перевірку чотири рази поспіль, аж поки закляття цілком перестало діяти на нього).
- Справді, - погодився Рон, підстрибуючи через крок. На нього закляття вплинуло значно сильніше, ніж на Гаррі, хоча Муді й запевнив, що до обіду всі негативні прояви зникнуть. - Це вже параноя... - Рон нервово озирнувся, чи не чує його Муді, й заговорив знову, - не дивно, що в міністерстві були раді його позбутися. Ти чув, як він розповідав Шеймусові про ту горопашну відьму, яка першого квітня здумала, на свою голову, його жартома налякати?.. І коли нам читати про ту боротьбу з закляттям «Імперіус», якщо нас і так завалили роботою?
Усі четвертокласники помітили, що цього року кількість домашніх завдань значно зросла. Професорка Макґонеґел дала цьому пояснення, коли учні аж застогнали, почувши, скільки їм треба буде виконати домашніх завдань з трансфігурації.
- Зараз починається найважливіший етап вашої магічної освіти! - сказала вона, зловісно поблискуючи очима з-за своїх квадратних окулярів. - Невдовзі ви маєте отримувати Середні Оцінки Взірцевих учнів.
- Але ж СОВи дають аж у п'ятому класі! - обурився Дін Томас.
- Може, й так, Томасе, але повір, що вам треба старанно підготуватися! Міс Ґрейнджер єдина з класу спромоглася перетворити їжака на нормальну подушечку для шпильок. Мушу нагадати, що твоя подушечка, Томасе, й досі скручується зі страху в клубок, коли до неї піднести шпильку!
Герміона, що знову зашарілася, намагалася не виказувати свого самовдоволення.
Гаррі з Роном ледь не луснули зі сміху, коли професорка Трелоні оголосила, що за домашню роботу з віщування вони отримали найкращі оцінки. Вона зачитала вголос великі уривки їхніх пророцтв, похваливши хлопців за відвагу і стійкість щодо жахіть, які на них очікують. Та друзям стало не до сміху, коли професорка попросила їх зробити те саме й на наступний місяць - адже в них вичерпався запас ідей для можливих катастроф.
Професор Бінс, привид, який викладав історію магії, примушував їх щотижня писати реферати про бунти ґоблінів у XVIII столітті. А професор Снейп звелів виготовити протиотруту. Учні поставилися до цього якнайсерйозніше, бо він натякнув, що напередодні Різдва спробує когось із них отруїти, щоб перевірити дію протиотрути. Професор Флитвік дав їм прочитати три додаткові підручники, щоб підготуватися до заліку із замовлянь.
Навіть Геґрід не давав їм перепочинку. Вибухозаді скрути росли з дивовижною швидкістю - а ще ж ніхто не з'ясував, чим саме вони харчуються. Геґрід був у захваті й запропонував їм щодругого вечора приходити до його хижі, щоб спостерігати за дивовижною поведінкою скрутів і робити нотатки до їхнього спільного «проекту».
- Карочє, тільки не я, - рішуче заперечив Драко Мелфой, коли Геґрід повідомив про це з виглядом Діда Мороза, який витягає зі свого лантуха ще одну величезну іграшку. - Я на цю гидоту й на уроках надивився, дуже дякую.
Усмішка на Геґрідовім обличчі зів'яла.
- Ти меш робити те, шо я тобі мовив, - гаркнув він, - бо я, бігме, вчиню так, як професор Муді... Чув, шо з тебе вийшов файний тхорик, Мелфою.
Ґрифіндорці аж покотилися з реготу. Мелфой почервонів зі злості, але згадка про покарання, яке вчинив Муді, була ще, мабуть, дуже болюча, тож він мовчки проковтнув образу. Після уроку Гаррі, Рон і Герміона поверталися до замку в чудовому настрої. Дуже приємно було бачити, як Геґрід поставив на місце Мелфоя - особливо тому,