Провалля і маятник (Збірник) - Едгар Аллан По

літери, виходить таке: the tree thr+?3h the.

Якщо замість невідомих літер підставити прочерки, то ми отримуємо такі чотири слова:

the tree thr — h the,

і тоді нам стає цілком очевидно, що третім словом може бути тільки "through", тобто "крізь". А вже це відкриття дозволяє нам визначити три нові літери: "о", "u" та "g", представлені символами "+", "?" та "3".

Якщо уважно переглянути шифр, підставивши відомі вже літери, то досить близько до початку не можна не зауважити таку комбінацію:

8 3 (8 8, або "egree",

а це, без сумніву, слово "degree" (тобто "градус") без першої літери, що дає нам нову букву — "d", представлену символом"!".

Через чотири літери після слова "degree" ми натикаємося на таку комбінацію:

; 4 6 (; 8 8.

Як і раніше, підставивши відомі літери та замінивши невідому на прочерк, ми отримуємо таке слово:

th — rtee,

в якому миттєво вгадуємо "thirteen", тобто "тринадцять", що, в свою чергу, дає нам змогу визначити ще дві літери — "і" та "n", закодовані символами "6" та "*".

Повернувшись до початку шифру, ми зауважуємо таку комбінацію:

5 3 + +!.

Виконавши такі самі дії, як і перед тим, ми отримуємо:

— good,

а це підтверджує, що шифр починається з артикля "а": "A good", тобто щось "добре".

А тепер прийшов час розписати ключ до шифру в табличку в алфавітному порядку, щоб уникнути плутанини. Ось що у нас виходить:

символ "5" позначає літеру "а";

! — d

8 — e

3 — g

4 — h

6 — i

+ — o

(— r

; — t

? — u

Так у нас з’являється аж одинадцять найважливіших літер англійського алфавіту, тож подробиці подальшого розшифровування можна опустити: вони й так очевидні. Я вже достатньо розповів вам, аби ви могли пересвідчитися, що шифри такого штибу розгадати дуже легко, а також ознайомилися з принципами їхньої розробки. Але зауважте: перед нами — один із найпростіших кодів. А тепер я можу прочитати вам повну розшифровку, яку мені вдалося зробити. Ось як вона звучить англійською мовою:

A good glass in the bishop’s hostel in the devil’s seat forty-one degrees and thirteen minutes northeast and by north main branch seventh limb east side shoot from the left eye of the death’s head a bee-line from the tree through the shot fifty feet out,

що означає:

Добре скло в готелі єпископа на стільці диявола сорок один градус і тринадцять мінут на північний схід і на північ[28] від стовбура сьома гілка на схід стріляй крізь ліве око черепа пряма від черепа через постріл на п’ятдесят футів.

— Але ж, — мовив я, — загадка анітрохи не прояснилася. Що можна зрозуміти з цього безглуздого набору слів: «лавка диявола», «череп», «готель єпископа»?

— Зізнаюся, — відгукнувся Легранд, — що питання і справді на перший погляд видається непростим. Отож я одразу вирішив, що це довге речення потрібно розділити на логічні відтинки, про які точно знав шифрувальник.

— Ви маєте на увазі, розставити розділові знаки?

— Саме так.

— Але яким чином можна це зробити?

— Поміркувавши, я збагнув, що шифрувальник зумисне зліпив усі слова докупи без жодних пробілів — аби ускладнити розгадування таємниці. Але, намагаючись це зробити, наш шифрувальник, людина не надто освічена, як це часто буває, переборщив. І тому, коли в його реченні траплялася логічна пауза (кома або крапка), він у цьому місці тулив символи набагато тісніше, ніж зазвичай. Отож якщо уважно роздивитися аркуш, можна легко зауважити п’ять місць, де символи просто ліпляться одна до одної. Користуючись такою підказкою, я розділив речення — й ось що в мене вийшло:

Добре скло в готелі єпископа на стільці диявола // сорок один градус і тринадцять мінут // на північний схід і на північ // від стовбура сьома гілка на схід // стріляй крізь ліве око черепа // пряма від черепа через постріл на п’ятдесят футів.

— Але навіть зараз, — зронив я, — для мене геть нічого не прояснилося.

— І для мене також, — погодився Легранд, — але тільки в перші дні. Але за ці дні я встиг добре розвідати околиці, розпитати людей на острові Саллівана, чи немає поблизу якоїсь будівлі, яку б називали «готель єпископа», адже старовинне «отель» зараз практично не вживається. Оскільки нічого такого з’ясувати не вдалося, я вирішив розширити пошуки, та й проводити їх систематичніше; аж одного ранку мені зненацька сяйнуло до голови, що «готель єпископа» може мати стосунок до одного давнього роду на прізвище Біссоп, якому з незапам’ятних часів належав старовинний маєток приблизно за чотири милі на північ від острова. Отож я вирішив навідатися в маєток, а там узявся розпитувати старших негрів, які давно вже тут мешкають. Нарешті мені вдалося знайти дуже літню жінку, яка згадала, що було колись таке місце, яке всі називали Замком