Летючий корабель - Народні

шапочка золота, а сам такий гарний, що боже! Веде він своє військо, сам на воронім коні попереду, за ним старшина... Підступив під палац: — Стій! — крикнув. Військо у лаву стало — як перемите! Він пішов у палац; цар його обіймає, цілує. — Сідай, мій зятю любий! Вийшла й царівна; як побачила — аж засміялась, який у неї гарний чоловік буде! От їх швидко й повінчали, такий бенкет задали, що аж до неба дим пішов.