Олень на тому березі - Василь Васильович Чухліб

Василькові ж і собі хочеться спробувати, як-то воно молотять. Натужившись, заносить над головою ціп і заточується на околоти.

— Ще заважке для тебе це знаряддя, синку, — мовить тато. — Ходи краще до хати та скажи мамі — нехай обід готує.

Васильок вибігає з клуні й виносить із собою пахощі стиглого жита і золоті дощинки в густому чубчику…

Тепер тут тільки згарище.

Одного дня зчинилася стрілянина в лісі, а потім із-за дерев вибігли фашисти й запалили клуню.

— Партізан! Партізан! — ґерґотіли.

Дідусь Федір мовчки дивився, як шугає полум'я, і лиш коли рухнули крокви, здійнявши в небо стовп іскор, зітхнув:

— Ластів'яче гніздо було на сволоку… Ластів'ята — ще жовторотики…

Васильок заплакав.

Дідусь гладив його по голівці тремтячою рукою і шепотів:

— Нічого, хлопці вже далеко. Шукай вітра в полі!..

Васильок розплющив очі, ще раз копнув заступцем: у полові зблиснуло кілька житніх зернин. Узяв їх на долоню, вони не розсипалися, були тверді й теплі. Васильок відкинув заступець і шугнув у колодязь рукою — пальці лоскотнуло зерно. Виловлював золоті дощинки і сипав, сипав їх у пілотку (її також подарував Василькові Петрович)…

Чистив картоплю, та одразу почув: повернулася з поля мама — у хаті війнуло конопляним духом.

— Куховариш? Ну й молодчина ти у мене! — пригорнула сина. — А я ось олії шкалик принесла, тітка Галина дала.

— І в мене щось є! — похвалився Васильок. — Подивися! — обережно подав мамі пілотку.

Мама розглядала зерно, а тут і дідусь Федір у хату. Він пересипав жито на долонях, пробував на зуба і дивувався:

— А я думав, що вогонь усе в клуні спопелив. А воно, бач, уціліло. Недаром житом називається. Бо для життя сотворене.

— Давайте змелемо жито і напечемо хліба! — запропонував Васильок.

Дідусь виважив на руці пілотку з зерном.

— Пайок нам мають видати на тому тижні — усім бакенщикам. По пуду борошна соєвого. А жито нам для посіву згодиться.

Помітивши розчарування на Васильковому обличчі, заспокоїв:

— З кожної зернини вродить по колоску. Та й гріх це житечко у жорна засипати, якщо його і вогонь не взяв.

Васильок повеселішав:

— То у нас буде багато жита, дідусю? Ну, тоді давайте варити бараболю!..

Коли вибрали на городі картоплю, Васильок з мамою скопали чималеньку грядку. А якось уранці прийшов дідусь Федір і до Василька:

— Ну, господарю, уночі дощик бризнув. Якраз упору жито сіяти.

Ранок був тихий і теплий. Дідусь широко ступав босими ногами по паруючій ріллі, запускав руку в полотняну торбинку при боці, і з його долоні порскало в землю зерно.

Васильок із мамою йшли услід за дідусем, заскороджували посів граблями. І так радісно було їм від того, що оце сіють вони жито, що зазеленіє, завруниться воно навесні і вітер котитиме по ньому хвилі. А над зеленими хвилями шугатимуть веселі, щебетливі ластівки.

• Передмова Юрія Збанацького

• ВЕСЕЛКА НАЗАВЖДИ

• Журавлі-веселики

• Старий дуб

• Стежинка

• Веселка назавжди

• Равлик

• Півники на схід сонця

• Тетянчині мальви

• Як сонце сходить

• Сходинки у кручі

• Парканище і парканчик

• Гусячий командир

• Дивина

• Гойдарики

• Золотий дощ

• Струмок

• Їжачок

• Переходять дорогу

• Бабине літо

• Калинові пломінці

• Зимова казка

• Санний поїзд

• ПІСНЯ ТОНЕНЬКОЇ ОЧЕРЕТИНИ

• Брилик

• Чомга і весна

• Неслухняний Гарбузик

• Заячий холодок

• Сонечко і Світлячок

• Обруч

• Зозулин льон

• Велика сила

• Колискова для Ведмедів

• Про Гасанця та його вірного друга

• Пісня тоненької Очеретини

• ПІЛОТКА ЛІЩИНОВИХ ГОРІХІВ

• Кує зозуля

• Крилаті новосели

• Човен

• Зірка

• Косарі-косарики

• Бджола з колгоспної пасіки

• Олень на тому березі

• Добре діло

• Чаїний бакен

• Карпушкова тоня

• Яблука з криниці

• Куховарочка

• Деснячки

• Пілотка ліщинових горіхів

• Нехай приходять зайці

• ЖАРИНИ НА СНІГУ

• Жарини на снігу

• Білий пароплав

• Ластівки над Гутою

• Дядьків скарб

• Співуча липа

• Рибальське щастя

• По гриби за Жерело

• Жито