Голочка та Подушечка - Народні
- Так, так, – схвильовано загули іграшкові звірята, ляльки, машинки й інші постояльці іграшкової коробки.
Голочка та Подушечка підвелися:
- Любі наші іграшки, просимо пробачення за нашу погану поведінку, за те, що не шанували вас, не берегли, а лише рвали та ламали. Ніколи більше такого не повториться. Обіцяємо. А ще ми для вас усіх приготували подарунки, які змайстрували самі. Підходьте ближче і ми кожного обдаруємо. Ось тобі, конику, сідельце нове, бо те, що було раніше ми порвали. А тобі, мавпочко, сумочка, будеш туди складати іграшкові банани.
Незабаром усі іграшки тішилися якоюсь обновкою чи корисним подарунком.
- Дякуємо вам сестрички, - сказав за усіх іграшок ведмедик, - а тепер ще й від нас тримайте подарунок. Ось вам міцний клей, ним ви зможете сторінка за сторінкою полікувати книжку.
- Який гарний подарунок! Давай, Оленко, приклеюй швидше!
Через деякий час усі сторінки вже були на місці. Проте дівчатка попри все так і залишалися Голочкою і Подушечкою. Аж ось до них підійшла золотоволоса лялька, яка до цього часу трималася осторонь.
- Ну от, дівчатка, книжку ви полікували, у іграшок пробачення попросили... Я гадаю, що надалі ви будете їх поважати та шанувати. Отож відкрийте тепер книжку і з перших букв кожної казки складіть слова, тричі їх промовте і знову станете колишніми дівчатками, ще гарнішими, як були.
- Б-р-і-т-і б-о-м, б-р-і-т-і т-і-м, - швиденько знайшовши потрібні букви, вимовили дівчатка.
- Б-р-і-т-і б-о-м, б-р-і-т-і т-і-м. Б-р-і-т-і б-о-м, б-р-і-т-і т-і-м. Ура! Ми знову дівчатка, ой як же хороше! А іграшки? Що з ними і чому вони не рухаються? – розгубились Світланка і Оленка, роззираючись довкола.
Біля них уже не було тих живих іграшок, що говорили з ними, радили та допомагали. Іграшки, як заведено у житті, просто лежали на підлозі. І дівчатка, нічого не кажучи одна одній, обережно брали їх одну за одною і несли в іграшкову коробку.
- Дивись, а ось і наш ведмедик, та ще й наче усміхається. Спасибі тобі, ведмедику. А золотоволосу ляльку ми поставимо високо на поличку, щоби вона нагадувала, що ми обіцяли їй та усім іграшкам.
З того часу не було між дівчатками суперечок. Й іграшок вони не ображали, пам’ятаючи, як це погано – бути Голочкою ти Подушечкою.
