Казка про Кощія Безсмертного, як його убили Іван-царевич і Булат-молодець - Народні

Сказали, перевернулись знов голубками і полетіли.

Іван-царевич і Булат-молодець рано встали і рушили в дальню дорогу. Їхали-їхали, поки не застала їх темна ніч. На другу ніч Булат-молодець каже:

— Лягайте спочивать, я знову стерегти буду.

І знов, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Вдарились об землю, поробились красунями і говорять:

— Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра. Приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися цареві своєю коровою, з котрої змалечку молоко їв, корова вирветься і заколе Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той по пояс кам'яним стане.

Сказали, перекинулись голубками і полетіли.

На третій ранок Іван-царевич і Булат-молодець знов їдуть далі. Захопила їх і третя ніч. Булат-молодець каже:

— Лягайте спочивать, а я стерегтиму.

Знов так, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Ударились об землю, зробились красунями і говорять:

— Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися цареві своєю собачкою, з котрою все змалечку гуляв, собачка сказиться і порве Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той весь кам'яним стане.

На четвертий день вони вже вдома. Спершу Іван-царевич хоче похвалитися цареві своїм конем:

— Давай я покажу тобі свого коня, на якому я змалечку їздив.

Вивели коня, кінь як скоче, аркан порвав і прямо на Івана-царевича. А Булат-молодець як побачив, вихопив шаблю і зарубав коня. Врятував Івана-царевича від вірної смерті — задавив би кінь.

Іван-царевич не зна, що той порятував, і дуже розсердився на Булата-молодця.

Другого дня Іван-царевич хоче цареві похвалитися своєю коровою, яка змалечку давала йому молоко. Корова порвала аркан, заревіла і наставила роги прямо на Івана-царевича.

Булат-молодець вихопив шаблю, зарубав і корову.

Ще більше розсердився Іван-царевич, насилу його царівна вгамувала.

На третій день хоче Іван-царевич похвалитися цареві своєю собакою.

Вивели собаку, а вона вирвалась і роззявила пащу прямо на Івана-царевича.

Булат-молодець вихопив шаблю і перерубав надвоє собаку.

Іван-царевич розлютився, вирвався від своєї царівни і закричав:

— Наказую стратити Булата-молодця! А Булат-молодець і говорить:

— Чим ти маєш мене карати, лучче я сам помру, стій — розкажу тобі всю правду. Як ви перву ніч спочивали, а я стеріг вас, налетіли голубками Кощієві сестри і сказали: «За те, що ви убили нашого брата і забрали нашу невісточку, не буде вам добра: як тільки схоче Іван-царевич дома похвалитися своїм конем, кінь одірветься і уб'є його...»

Тільки те вимовив Булат-молодець, і зразу зробивсь по коліна кам'яним. А сам далі продовжує:

— На другу ніч, як ви спочивали, а я стеріг вас, ті Кощієві сестри знов прилетіли і сказали: «Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: як тільки схоче Іван-царевич дома цареві похвалитися своєю коровою, від якої змалечку молоко пив, корова одірветься і заколе його...»

Тільки те промовив і враз став по пояс кам'яним. Побачила те царівна і почала гірко плакати, а Іван-царевич закричав:

— Буде, буде, я тобі все прощаю! А Булат-молодець говорить:

— Що мені за користь жити тепер по пояс кам'яним, лучче я все розкажу.

І продовжує:

— На третю ніч, коли ви спочивали, а я стеріг вас, знову прилетіли ті Кощієві сестри і сказали: «Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: як схоче дома Іван-царевич похвалитися цареві своєю собачкою, собака сказиться і порве його...» — Тільки те промовив і враз закам'янів весь, нема Булата-молодця.

Тужили-тужили, плакали-плакали Іван-царевич з царівною за Булатом-молодцем, ну, що робить? Нема вже його.

Живуть рік, живуть другий. Народилось у них двоє дітей. Одного разу приходить Іван-царевич до закам'янілого Булата-молоця і починає плакать. А камінь говорить:

— Що ти коло мене заводиш? Мені й так тяжко, а ти ще коло мене плачеш. Якщо тобі мене жалко, скажи тільки по правді, якщо хочеш, щоб я ожив, я тобі скажу ліки.

Іван-царевич говорить:

— Скажи, усе зроблю!

Камінь йому:

— Іди заріж своїх дітей і кров'ю мене помаж, я враз оживу. Іван-царевич, щоб царівна не знала, порізав дітей, помазав кров'ю камінь і, як тільки помазав, з того каменя ожив Булат-молодець і вийшов такий, як і раніше був.

Покликав Іван-царевич царівну і стали радіти. А Іван-царевич і радіє і печалиться — нема ж дітей, порізав. Що ж буде, як царівна взнає?

А Булат-молодець вгадав, що дума Іван-царевич, та й каже:

— Не журись, Іван-царевич, підем, і побачите ваших діток.

Іван-царевич завмер од страху, дума: «Що ж то буде — діти неживі?»

Царівна побігла попереду, а Іван-царевич з Булатом-молодцем позаду ідуть.

Тільки одчинили двері, а діти гойдаються в люльках живі-здорові, як нічого їм і не було.

Так царівна і не взнала, якими ліками Іван-царевич оживив Булата-молодця.

Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли. І я там сидів, горілку пив, по вусах текла, а в роті не була.