Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг

- Він показав Снейпові щось на руці? - Сіріус був щиро спантеличений. Його пальці мимохіть перебирали брудні пасма волосся. Врешті він стенув плечима. - Не уявляю, до чого це все... одначе, якщо Каркароф непідробно захвилювався і прийшов до Снейпа щось питати...

Сіріус якийсь час вдивлявся в стіну печери, а тоді на його обличчі вималювалося розчарування.

- Усе ще слід зважати й на те, що Дамблдор Снейпові довіряє. Я розумію, що професор довіряє багатьом таким людям, яким не довіряє більше ніхто, але я не допускаю, що він дозволив би Снейпові викладати у Гоґвортсі, якби той коли-небудь працював на Волдеморта.

- То чому ж Муді та Кравч так пориваються влізти у Снейпів кабінет? - уперто спитав Рон.

- Думаю, - повільно вимовив Сіріус, - Дикозор обшукав кабінети всіх учителів, тільки-но потрапив у Гоґвортс. Цей Муді сприймає захист від темних мистецтв дуже серйозно. Я не певен, чи він узагалі хоч кому-небудь довіряє, і після всього, що він у житті бачив, це не дивує. Та попри все, Муді ніколи не вбивав, якщо цьому можна було запобігти. Він діяв твердо, але ніколи не опускався до рівня смертежерів. А Кравч... то геть інший випадок... Може, він справді хворий? Якщо хворий, то навіщо виснажувався, щоб прокрастися у Снейпів кабінет? А якщо ні... то що він задумав? Чим таким важливим займався на Кубку світу, що не з'явився в ложі для шановних гостей? Що він робив у той час, коли мусив судити на Турнірі?

Сіріус замовк, втупившись у стіну печери. Бакбик обнюхував кам'яну долівку, шукаючи кісток.

Врешті Сіріус звів погляд на Рона.

- Кажеш, твій брат - особистий помічник Кравча? Ти можеш його спитати, чи він останнім часом не бачився з Кравчем?

- Можу спробувати, - невпевнено сказав Рон. - Тільки щоб не здалося, що я Кравча в чомусь підозрюю. Персі його любить.

- Заразом спробуй довідатися, чи не знайшли вони якихось слідів Берти Джоркінз, - Сіріус жестом вказав на другий примірник «Щоденного віщуна».

- Беґмен казав, що не знайшли, - мовив Гаррі.

- Так, його в цій статті цитували, - кивнув Сіріус на газету. - Він нарікав, яка в Берти погана пам'ять. Може, вона й змінилася з тих часів, що я її знав, але Берта ніколи не була забудькувата. Скоріше навпаки. Не дуже розумна - це так, але на плітки вона мала чудову пам'ять. Через це в неї було багато неприємностей, адже вона не знала, коли треба тримати рота на замку. Думаю, там, у Міністерстві магії, Берта трохи заважала... може, саме через те Беґмен так довго не починав пошуків...

Сіріус широко позіхнув і потер запалі очі.

- Котра година?

Гаррі зиркнув на годинник, але згадав, що той зупинився ще на дні озера.

- Пів на четверту, - сказала Герміона.

- Вам уже пора вертатися, - сказав Сіріус, зводячись на ноги. - І послухай... - особливо пильно глянув він на Гаррі, - тобі не треба часто зникати зі школи, щоб зі мною побачитися. Краще шли мені записки. Я й далі хочу знати про все незвичайне. Та нізащо не виходь з Гоґвортсу без дозволу, бо цим даси кому-небудь ідеальний шанс на тебе напасти.

- Досі ніхто не пробував на мене нападати, крім дракона та кількох ґринділів, - сказав Гаррі.

Сіріус кинув на нього сердитий погляд.

- Байдуже... Спокійно дихати я зможу лише тоді, як закінчиться Турнір - тобто не раніше червня. І не забувайте, якщо будете розмовляти про мене між собою, то називайте мене Сопуном. Домовились?

Він простяг Гаррі пляшку й серветку, в яку була загорнута їжа, і підійшов до Бакбика, щоб поплескати його на прощання.

- Проведу вас аж до села, - сказав Сіріус, - може, вкраду ще одну газету.

Перед тим, як вони вийшли з печери, він перекинувся на великого чорного пса. Схилом гори компанія спустилася донизу. Біля перелазу Сіріус дозволив кожному з них погладити себе по голові, а відтак повернувся й побіг сільською околицею.

Гаррі, Рон та Герміона повернулися в Гоґсмід, а звідтіля подалися до Гоґвортсу.

- Цікаво, чи Персі знає всі оті речі про Кравча? - міркував уголос Рон, поки вони йшли дорогою до замку. - Та йому, мабуть, байдуже... напевно, він через це ще більше захоплювався б Кравчем. Персі любить закони і тому скаже, що Кравч відмовився їх порушувати навіть заради рідного сина.

- Персі нізащо не віддав би дементорам когось зі своєї родини, - суворо сказала Герміона.

- Не знаю, - засумнівався Рон. - Якби він подумав, що ми стоїмо на заваді його кар'єрі... Персі дуже честолюбний...

Вони піднялися сходами до вестибюлю. З Великої зали долинали заманливі запахи обіду.

- Бідний старий Сопун, - сказав Рон, принюхуючись. - Мабуть, він тебе, Гаррі, дуже любить... Уяви собі - харчуватися щурами.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ -

Божевілля містера Кравча

У неділю по сніданку Гаррі, Рон та Герміона піднялися до соварні, щоб за порадою Сіріуса відіслати листа Персі: спитати, чи не бачився він останнім часом з містером Кравчем? Листа доручили Гедвізі, бо вона давно вже не мала роботи. Провівши сову поглядами, друзі зійшли до кухні, щоб подарувати Добі шкарпетки.

Ельфи-домовики зустріли їх радісно й привітно, примудряючись одночасно кланятися, робити реверанси і заварювати для гостей чай. Добі не тямився від захвату.

- Гаррі Поттер до Добі занадто добрий! - пищав він, витираючи зі своїх величезних очей рясні сльози.

- Добі, тими зяброростями ти врятував мені життя, - із вдячністю сказав Гаррі.

- Чи можна мені ще кілька тістечок? - звернувся Рон до сяючих ельфів.

- Ти щойно снідав! - обурилася Герміона.

Та четверо ельфів уже несли до них чималий срібний таріль з тістечками.

- Треба відіслати їжі Сопунові, - пробурмотів Гаррі.

- Добра думка, - підтримав Рон. - Дамо Леву роботу. Ви принесете ще трохи харчів, правда? - спитав він ельфів. Ті радісно закивали й заметушилися.

- Добі, а де Вінкі? - поцікавилася Герміона, оглядаючи кухню.

- Вінкі біля каміна, панночко, - тихо відповів Добі, і його вуха сумно обвисли.

- О Боже! - вигукнула Герміона, помітивши Вінкі. Гаррі теж поглянув на камін. Вінкі сиділа на тому самому ослінчику, що й минулого разу, але тепер вона була така бруднюча, що ледве вирізнялася на тлі закопченої цегли каміна. Одяг на ній був подертий і давно не праний. У руці