Пес і вовк - українські народні

Голодний вовк здибав пса.

– Добридень, брате. Як ся маєш?

– Не скаржуся на життя. Служу в газди. Голодним не сиджу.

– Знайди й мені службу,– попросив вовчисько.

– Добре, вовчику, знайду.

– Але таку, аби поблизу – вівці.

– Ходім.

Ідуть селом. Вовк придивляється до пса.

– Від чого в тебе, песику, позначка на шиї?

– Від нашийника, вовчику. Я цілими днями прив’язаний до буди.

– На ланцюгу?– здивувався вовк.

– Так, та й на досить грубому.

Вовчисько зупинився:

– Ні, песику, не хочу служити.

– Чому ж?

– Бачиш, один мудрець сказав, що з усіх клопотів треба вибирати собі найменший.