Панський коц - українські народні

Один панисько дуже любив збиткуватися із своїх слуг. Мусив когось набити, бо без того вночі не міг спати. Аби причепитися, він завжди щось вигадував. Одного разу в місті купив короткий коц. Ліг на ліжко, накрив собі ноги і гукнув слузі:

– Накрий мені голову, хамло!

Слуга потягнув коца, накрив голову, але розкрив ноги.

– Накрий ноги! – заверещав пан.

Слуга потягнув коца з голови й накрив йому ноги. Пан зірвався з ліжка, схопив палицю, що була в кутку, і – гайда маслувати бідного слугу. Коли побив добре, ліг і заснув, як скупаний.

А якось у нього наймився один русин, якого називали Василем. То був моцний і розумний парубок.

Увечері панисько ліг і крикнув:

– Василю, йди сюди, накрий мені ноги!

Слуга накрив.

– Василю, накрий голову!

Василь потягнув коца й накрив йому голову, але оголив поги.

– Василю, накрий ноги!..

Василь узяв палицю з кутка і – трась пана по ногах.

Пан натягнув борзенько коца на ноги й крикнув:

– Василю, накрий мені голову!

Василь – трась його по голові.

– Досить! – каже пан. – Завтра піду на ярмарок – куплю довгий коц.

І справді купив, бо новий слуга не любив панських жартів.

*Коц – килим з овечої вовни.