Як заєць одружуватись ходив - латиська казка

Одного разу зайцю спало на думку, що якби в нього була дружина, йому значно краще жилося б. А тут ще сподобалася йому дочка одного селянина. Попрохав заєць ведмедя висватати йому наречену. Але дівчина так відповіла сватові:

– Ні, за зайця я не піду заміж.

– Чого не підеш? – поцікавився ведмідь.

– Хвіст у нього дуже куций, – відповіла дівчина.

Прокотилися серед звірів чутки: так, мовляв, і так, не схотіла селянинова дочка заміж виходити за зайця, бо в нього хвіст куций. Дійшли ті чутки до вовка. Задумався вовк: «Якщо селянинова дочка не йде за зайця тому, що хвіст у нього куций, то за мене піде неодмінно – у мене хвіст он який довгий».

Попрохав вовк ведмедя бути й від нього сватом. Каже ведмідь дівчині:

– Твоя правда, не підходить тобі заєць, дуже куций у нього хвіст. Я тобі іншого жениха приведу.

– Хто ж він такий? – запитує дівчина.

– Вовк. Він у нас пан на всю губу, і хвіст у нього довгий. Підеш за нього?

– О, яке щастя! З радістю вийду заміж за такого пана.

Ведмідь передав вовкові, що дівчина згодна йти за нього, вовк зрадів і пообіцяв улаштувати бучне весілля. А справити його вирішили на хуторі в селянина, щоб усі бачили, яка у вовка вродлива наречена.

В день весілля вовк пішов і зайця кликати.

– Дуже прошу тебе, приходь до мене на весілля,– повторив він кілька разів.

– Ні, не можу,– відповів заєць,– я вчора капусти та моркви наївся і сьогодні нездужаю.

– Без тебе нам ніяк не обійтися, – засмутився вовк,– де я ще такого танцюриста знайду, як ти?

– Я б охоче пішов, та недобре мені,– відповідає заєць,– не дійду я так далеко.

Тоді вовк і каже:

– Гаразд, я надягну сідло й вуздечку, ти сядеш на мене верхи, й поїдемо. А якщо я побіжу занадто швидко, ти придержи.

Погодився заєць, поїхали вони.

На півдорозі вовк і каже:

– Досить, злазь, тепер уже й дійти можна!

– Е ні, не дійти мені, – відповідає заєць,– вези ще.

Неподалік од хутора вовк знову каже:

– Годі вже – більше я не повезу! Побачать люди – сміху не оберуся.

– Що ж, – відповідає заєць,– не повезеш добром, примушу силою.

Стьобнув заєць вовка батогом, і тому, хоч і не хотілося, довелося бігти далі.

Зупинився заєць біля воріт нареченої, кинув повід наймитові та й каже:

– Прив’яжи мого коня міцніше, щоб не втік.

Заходить заєць до хати й каже:

– Не схотіла за мене йти, бо в мене хвіст куций. А твій вовк у мене за коня, я на ньому верхи сюди приїхав.

– Верхи на вовкові? – здивувалася наречена.

– Не віриш – піди в стайню подивися,– каже заєць. Побігла дівчина в стайню, бачить: справді осідланий вовк стоїть прив’язаний. Повернулася вона до хати й вийшла заміж за зайця. А вовк од сорому втік подалі в ліс.