Бабки-їжки та Листопад - Лана Ра

Чи знайомі ви хоч з одною бабою-ягою? Ні? А я знаю трьох дуже гарненьких та добрих сестричок бабок-їжок. Вони живуть, як всі порядні чаклунки, у лісі. Ці бабки-їжки дружелюбні, веселі та кумедні добрячки. Імена у них незвичні: Червоноволоска, Рудапатлатка і Жовтакудряшка. Коли ви побачите їх, одразу зрозумієте, хто з них хто. У Червоноволоски волосся довге, хвилясте і, немов квіти маку, червоного кольору. У Рудопатлатки густе та руде волосся, і стирчить у різні сторони, бо важко їх розчісувати. Скільки їх Рудопатлатка не причісувала, скільки не загладжувала, вони все одно стирчать у різні сторони. Але це не заважає їй бути привабливою та гарною. А Жовтакудряшка, відповідно, з жовтим кучерявим волоссям. Ця бабка-їжка своїм виглядом нагадує жовту та пухнасту кульбабку, тому навколо неї завжди літає багато метеликів та бджілок.

Одного разу з цими бабками-їжками трапилася кумедна історія, після якої вони дуже полюбили осінь, а всі жителі лісу прозвали їх осінніми бабками-їжками. А було це в один із сонячних осінніх днів. Тоді над хатинкою сестричок пролітав чорний ворон, що голосно прокаркав:

– Іде листопад! Незабаром буде листопад!

– Ой! – викрикнула Рудопатлатка. – Що ж робити? Мабуть, це страшне чудовисько!

– Так! Так! – підхопила Жовтакудряшка. – Це жахливе страховище. Уявити тільки, він так ходить, що листя з дерев облітає, тобто падає! Всьому лісу загрожує велика небезпека!

– Ой! Ой! Ой! – скрикнула Червоноволоска. – Необхідно щось робити, рятувати ліс від жахливого Листопаду! Ми повинні розправитися з ним.

– Але як? – задумалася Жовтакудряшка. – Адже ми навіть не знаємо, де воно і як воно виглядає.

У відповідь на це Рудопатлатка взяла клітку зі своїм ручним рудим птахом. Відкривши дверцята, вона наказала птахові летіти й подивитися, чи дійсно йде Листопад. Рудий птах швидко повернувся до господарки й відповів, що дійсно йде.

– Це жах! – крикнула Рудопатлатка. Вона дістала зі своєї жовтогарячої скриньки чарівний рудий капелюшок, вдягнула його. Потім стала на лівий каблучок і покрутилася в ліву сторону:

– Нехай у кілометровому кілометрі від нашого будиночка виросте величезна жовтогаряча стіна, що зупинить незваного гостя!

Після цього бабки-їжки вирішили довідатися, чи зупинила стіна чудовисько. Для цього Червоноволоска використала червоний правдивий чайник. Чайник закипів і пробулькав:

– Незабаром буде листопад!

– Жах! – скрикнула Червоноволоска. Вона дістала зі своєї червоної скриньки червоне коралове намисто й, вдягнувши його, перерахувала всі намистинки. А потім сказала:

– Нехай у півкілометровому кілометрі від нашого будиночка буде виритий глибокий рів, куди повинно потрапити чудовисько!

Три добрі бабки-їжки знову вирішили перевірити, чи зупинило це Листопад. Для цього Жовтакудряшка взяла свої жовті літаючі крильця й полетіла на небо до Хмаринки. У неї вона запитала, чи йде Листопад. На що хмаринка їй відповіла:

– Звичайно ж, іде. Незабаром він і у вас буде.

– Як? – злякано скрикнула Жовтакудряшка. Вона ляснула у свої маленькі долоньки, чим викликала великий осінній дощ. Цим чаклунка сподівалася зупинити невгамовне страховисько.

Коли вона повернулася в хатинку, всі три сестрички вирішили вибігти у свій чарівний сад, де росли чарівні плодові дерева. Там вони побачили Сонячні Промінчики. Ті грали з пожовтілими листочками. Добрі бабки-їжки запитали:

– Промінчики, чи йде Листопад?

– Іде, іде! – защебетали Промінчики, закидавши бабок-їжок сонячними зайчиками.

Бабки-їжки, зовсім змучені чаклунствами, сіли під чарівною грушею й задумалися. Їхнє чаклунство ще ніколи не було таким марним. Зазвичай воно діяло: усіх рятували й усім допомагали. Що ж це за чудовисько таке небачене?

Поки вони сиділи, до них підлетів Вітерець. Він весело пограв незвичайним волоссячком трьох сестриць, потім піднявся вище й потріпав грушеві листочки. З дерева впали на землю два жовтих листки. Потім ще два, а потім ще й ще, і незабаром посипався справжнісінький золотий дощик з листиків груші.

– Цілий листопад, – сказала Жовтакудряшка, підставивши ручки назустріч падаючим листочкам.

– Листопад? – в один голос здивувалися сестриці, а потім і радісно скрикнули: – Листопад! Листопад! Отож він який!

Так, Листопад – це зовсім ніяке не страшило, він виявився досить чудовим і забавним. Три добрих бабки-їжки до самого вечора грали у своєму чарівному саду, де вони бігали, гойдалися на гойдалці й, звичайно ж, обсипали одна одну жовто-червоними листочками.