Заєць і нерпа - коряцька казка

Збирав заєць водорості на березі, а маленька нерпа бавилась на хвилях. Побачила нерпа зайця і кричить:

– Не смій збирати наші водорості.

Заєць у відповідь:

– Ваші в морі, а на березі наші.

Розсердилася нерпа на зайця і ще дужче закричала. Її крик почула бабуся, вилізла з води та й питає внучку:

– Чого це ти кричиш?

– Мене заєць зобидив!

Бабуся розсердилась на зайця і вирішила провчити його. Побачив заєць, що нерпа виходить із води, розмахнувся і кинув на неї камінь. Поцілив камінь нерпі в голову, і та впала мертва.

Набігла хвиля, підняла на свій гребінь маленьку нерпу, і вона побачила, що бабуся вбита.

– Абу-у! – заплакала нерпа й пірнула у хвилі. Прибігла в ярангу, будить дідуся: «Дідусю, швидше вставай, заєць убив нашу бабусю!»

Виплив дідусь на берег, відхекується, пирхає. Побачив зайця, закричав:

– Виходь на бій!

– Ні, йди ти сюди.

– Я не можу битися на суші!

– А я не можу на воді! – відповідає заєць.

Поліз старий на берег. Заєць кинув у нього камінь.

– Теляппой! Ой, боляче! – заскиглив старий і повалився мертвий.

Гойдається маленька нерпа на хвилях, кличе бабусю з дідусем, плаче.

Повернувся з полювання тато, почув від доньки, що вбили його старих. Розсердився на зайця, стрибає з крижини на крижину. Нараз відскочила крижана грудка та прямо зайцеві в лоба. Підстрибнув неборака і беркицьнув мертвий на землю.

Вийшла на берег зайцева сусідка лисиця, побачила сусіда, пішла в тундру, знайшла листя трави, схоже на заячі вуха, і приклала до нього. Ожив заєць, застрибав на радощах.

Уранці побачили, що від нерп тільки кістки залишилися. Жаль їм стало стареньких нерп. Вони давно знали і нерпу, і її старого, ще відтоді, як були маленькими.

Зв’язали кістки нерп, облили їх жиром, загорнули в траву і кинули в море. Аж бачать, пливуть од берега старий і стара. Забили в бубон, затанцювали на радощах заєць і лисиця, а нерпи попливли додому.

Зраділа внучка, побачивши дідуся й бабусю.