Подарунок для принцеси - Ольга Зубер

Стояв літній погожий день. Сонечко ласкаво виблискувало промінчиками, небом плавали кучеряві хмаринки, співали пташки.

Неподалік від озера, по якому плавали білі лебеді, стояв великий красивий палац.

У палаці жила маленька дівчинка. Вона була не звичайною дівчинкою, а Принцесою.

Маленька Принцеса спала у своєму ліжечку, прикрашеному великою кількістю рожевого мережива.

І щойно, перший промінчик сонечка залоскотав личко дівчинки, вона одразу прокинулась.

Але прокинулась сердитою. Надувши щічки, Принцеса встала й попрямувала до вікна.

– Знову цей ранок! — буркнула Принцеса й одягла мережане платтячко.

Вибігши в сад, вона, за звичкою, полила свої улюблені рожеві троянди, але вони похилили голівки, наче зів’яли.

Потім дівчинка побігла далі, щоб послухати чудовий пташиний спів. Але в саду було тихо. Лише вітер колихав верхівки дерев.

Принцеса ще більше розсердилася й помчала до фонтану, в якому плавали сріблясті рибки. Та фонтан не працював. А рибки неохоче юрбилися по самісінькому дні.

Дівчинка розлютилася й щодуху помчала до палацу. Вона так швидко бігла, що зачепилася за камінець і впала.

Принцеса не могла більше стримувати сльози і гірко заплакала.

– Чому в мене нічого не виходить? Чому так?!

– Мабуть тому, що ти дуже сердита. — промовив хтось тихенько поряд з дівчинкою.

Принцеса озирнулася. Навколо не було нікого, тільки маленький кролик сидів у траві й жував кульбабку. Принцеса подумала, що їй почулося й знову заплакала.

– Не сердься, і в тебе все вийде. — знову почувся голос.

Принцеса озирнулася, і з цікавістю подивилася на кролика.

– Це ти говориш зі мною? – спитала вона.

– Так. — відповів Кролик і підстрибнув поближче до дівчинки.

– Я не можу не сердитись. Все зовсім не так, як я хочу.

– А ти спробуй. Бути доброю набагато легше, ніж тобі здається.

– Ти думаєш?

– Так. Я навіть знаю, як тобі допомогти.

– Як?

– Я подарую тобі найцінніший подарунок – частинку свого добра.

– Як це?

– Ось так! – сказав Кролик і стрибнув дівчинці на коліна.

Він пригорнувся до неї, полоскотав її вусиками, притулився носиком і поклав свої пухнасті лапки дівчинці на долоні.

– А де ж подарунок? — спитала Принцеса.

– А ти відчуваєш тепло, яке я тобі дарую?

– Так!

– І тобі стає радісно і легко?

– Так! – зраділа дівчинка.

– Оце і є часточка мого добра. Коли ти будеш дарувати іншим добро, їм теж буде легко і радісно.

– І тоді заспівають птахи і розквітнуть квіти?

– І запрацює фонтан… – продовжив Кролик і зник.

Дівчинка озирнулася. Кролика не було. Але співали птахи, навкруг цвіли квіти, шумів фонтан.

Дівчинка посміхалася, а в серці вона відчувала тепло і радість від добра, яке їй подарував Кролик.