Про попа, дяка і паламаря - українські народні

Чоловік мав файну жінку. Вона дуже сподобалася попові, дякові та паламареві. А вони жили недалеко й часто до неї заповзялися заходити. Одного разу жінка поскаржилася своєму чоловікові:

– Роби щось, чоловіче, бо піп, дяк і паламар не дають мені на вулицю вийти. Усі троє хочуть ходити до мене.

Чоловік був хитрий. Сказав жінці, як мають провчити попа, дяка і паламаря, аби не заповзяли до чужих молодиць. Якось пішов до попа та й каже:

– Позичте, панотче, горнець вівса коням, бо я хочу їхати на ярмарок і буду там три дні.

– Прошу, прошу, сусідоньку! – втішився піп і дав йому вівса.

Тільки гуцул виїхав з подвір’я, піп – до його жінки. Сів собі на лаву й залицяється. Раптом молодиця глипнула у вікно:

– Йой, панотчику, чогось за вами дяк іде. Лізьте на стрих і сядьте у скриню. Вона там скраю.

Піп поліз на стрих і – шусть до скрині.

А тим часом дяк переступив поріг, сів на лаву і теж залицяється.

Раптом молодиця глянула у вікно.

– Йой, дяче, дивіться, паламар за вами йде. Лізьте на стрих, сховайтеся у скриню. Вона там скраю.

Дяк схопився з лави, побіг по драбині й теж шугнув до скрині.

Увійшов паламар. Переступив поріг, витер чоло, кахикнув. Але знадвору почулося:

– Тпру-у-у!

Жінка ніби забідкалася:

– Йой, паламарю, чоловік вернувся! Хай вас не застає. Лізьте на стрих, сховайтеся у скрині.

Паламар так і зробив.

А чоловік увійшов і каже:

– Жінко, будемо робити поману за діда. Я, ади, купив доброго м’яса для нашого попа, трохи гіршого – для дяка і зовсім поганого – для паламаря.

Паламареві дуже не сподобалося те, що гуцул купив для нього найгіршого м’яса, і захотілося видіти, яке воно є. Підняв кришку і висунув голову. Але так нахилився, що скриня – беркиць і перевернулася. Упала в хоромах. Піп, дяк і паламар висипалися із неї на долівку.

Чоловік гукнув:

– Агій на вас! Я лише подумав про поману, а ви вже прибігли на сире м’ясо? Лиця не маєте!..

Піп, дяк і паламар схопилися на ноги – й за ними аж завіяло.