Віршики - Народні

******

Білка, білочка, стрибунка
Лускає горіхи лунко.
Чує цілий ліс і бір,
Що у білочки обід.
В білки хатка невеличка,
Тепла, наче рукавичка.
На полицях аж до стріхи
Там насипані горіхи.

******

Лиско, лиско, зимка близько,
Надворі вже стало слизько.
Узувайся в ковзани
І на ковзанку жени.
Замітає хвостик слід,
Що там лисці сніг і лід!
Лисці зимка не страшна -
В неї шубка хутряна.

******

Рудохвоста лисочка
Під осіннім листячком
Здибала опенька.
Білочка-подружечка
Зварить добру юшечку –
Будуть посиденьки.

******

Киці зовсім без різниці,
Де вкладатися до сну:
На грядках серед суниці
Чи під яблуньку рясну.
Киця згорнеться у бублик,
Підібгавши лапи, хвіст.
Чистий спокій мишам буде -
Уві сні ж ніхто не їсть!

******

Йде по лісу купа груш,
Ти пальцем її не руш!
Поверх неї з колючок
Визирає їжачок.
Їжачок сопе сердито:
“Ох, несила вже ходити.
Час настав для відпочинку,
Сяду, мабуть, під ялинку.
Розім'яв собі боки
І... наткнувся на голки.
Бо ж ялинка – от дивак! -
Теж колюча, як їжак.

******

Така коротка пісенька.
Що в ній анічогісінько,
Цілком анічогісінько -
Ні музики, ні слів.
Співав її ніхтосичок.
Щось бурмотів під носичок,
А я й не зрозумів.

******

Вчила дівчинка сестричку,
Як писати одиничку.
Одиничка не вдається,
Тільки з дівчинки сміється.
А маленькій учениці
Над книжками смачно спиться.
Все, що вивчили, – забуто.
Тяжко вчителькою бути...

******

Дуже дивна в мене доня.
Має списані долоні
Олівцями, ручками,
Різними карлючками.
І з такими ось руками
Йде хвалитися до мами:
“Я художниця – еге ж?”
Ну і як її назвеш?

******

Пилу хмарки сизі віл підняв на роги,
Звели оченята брат, сестра, мов цвіт.
Серденька в таночку – з двох боків дороги
О, такий манливий, дивовижний світ!
Криється у вишнях білостінна хата,
Солом'яним духом пахне стріхи чуб.
Сонях, з ночі сонний, верба пелехата
І шипшини з глодом світанковий шлюб.
Сонце жартувало, аж згубило промінь
Чи в духм'яній гречці, чи в густій траві.
І вплеснулись в душі, як весняна повінь
До дітей під свитки почуття живі.
Розсипався сріблом голосок дівочий,
Вітерець на крилах пісню примостив.
І блавати з поля зазирали в очі,
І над плесом бузьок в пошуках бродив.

******

Пахне гарбузовим огудинням,
Розпростали айстри пелюстки.
Мерехтить роса, немов лудіння
В посагу багацької доньки.

Плетивами бабиного літа
Вересень торгує по дворах.
Золотого сонця теплі злитки
Важить у долонях дітвора.

******

Білим цвітом цвіте грушка,
Яблуня рожевим.
Малу пташку-щебетушку
Колишуть дерева.
Умивають квітам лиця
Дощики весняні.
Красень-травень молодиться
В зеленім жупані.

******

В горах, у Карпатах
Бродить дух косматий.
Має довгу файку,
Водиться з бабайком.
Носить дримбу в тайстрі
Знається з чугайстром.
Звідки він з'явився?
Настуні наснився.

******

Щось немає в мене хисту
До ніяких творчих справ.
У майстерні ненавмисно
Всі гвіздки порозсипав.
На уроці малювання
Фарбами залив альбом,
А пірнаючи у ванній,
Наробив калюж кругом.
Плями клею на шпалерах,
Пооббиване горня
І новий зіпсутий плеєр -
Це усе вина моя.
Золоті за мною верби,
Каже мама, скрізь ростуть.
Обіцяю собі твердо
Бути вправним, вже і тут.
Відсьогодні і щоденно
Жодних верб, ще й золотих!
Ой, стривайте, бо на мене
Ваза з квітами летить!