Яблучна нянька - Народні

Навесні на яблуні народилася зелена гусениця-хробачок.

Яблунька цвіла рожевим цвітом, і хробачок дуже тішився, що унього така гарна домівка. Але незабаром він зголоднів, а підживитисянема чим — до яблук ще далеко. Мусив зелене листя хрумати. Листябуло зовсім несмачне. І ніякого різноманіття — на сніданок листя, наобід листя, на вечерю листя.

Якось голодний і сердитий хробачок повз по гілці і раптом побачивзелене яблучко.

— Нарешті! — вигукнув хробачок.

Кинувся до яблучка і відкусив шматочок.

— О-о-о! — розчаровано простогнав хробачок. — Яке ж воно кисле!

— Не сумуй! — сказало йому яблучко. — Я скородостигну!

— А що тобі треба для того, щоб ти швидшедостигло? — запитав хробачок.

— Сонячне тепло, звісно, — замріянопрошепотіло яблучко.

І хробачок став яблучною нянькою: щодня відсовував листя, щобяблучко грілося на сонці, збирав у листочок росу і вмивав його. А воноросло, наливалося соком. І одного дня хробачок вирішив знову йогоскуштувати.

Аж тут яблучко зірвалося з гілки і разом з хробачком упало у траву.Приголомшений хробачок довго сидів у траві, не розуміючи, щосталося. Сидів-сидів, та й заснув. Яблучко гукало свою няньку, алехробачок, обмотавшись тоненькою ниточкою, наче ковдрою, міцноспав у своєму коконі. А яблучко підібрала дівчинка і поклала докошика.

Незабаром з кокона, де спав зелений хробачок, вилетівбілий метелик. Він довго літав над яблунею, шукаючисвоє яблучко. Але так і не знайшов ні свого, ніінших яблук. І досі жоден яблучний хробачокне знає, хто восени забирає усі яблука.

А ти знаєш?

написала Олена Заміховська

намалювала Мар'яна Фляк