Пряник-чоловічок - американська казка
А зараз казочка, яку ще ваша прабабуся у власному дитинстві чула.
На околиці одного села, край лісу, жили собі дідусь та бабуся. На зріст вони були маленькі, тому жили в невеличкому будиночку. Старі вважалися добрими людьми, бо багато добра іншим людям робили. Все у них в житті складалося добре. Все, крім одного – не трапилося їм нагоди завести діточок. Скільки дідусь у церкві про те не просив, скільки старенька в капусті дітей не шукала, а ніяк не вдавалося їм надбати сина чи доньку...
Одного разу старенька вирішила спекти своєму чоловікові пряників. Приготувала імбирне тісто, покачала його на столі, а потім, для забавки, взяла та й виліпила крихітного чоловічка: з крихітними рученятами, крихітними ноженятами та крихітною голівкою.
Ох і гарнесенький вийшов пряник-чоловічок! Потім старенька поставила його пектися в духовку.
Минуло з півгодини, і старенька вирішила перевірити, чи випікся вже її пряник. Вона відкрила затулку, і з печі вискочив маленький пряник-чоловічок. Він стрибнув на підлогу і чкурнув із дому.
Від здивування старенька навіть рота розтулила – настільки широко, що її вставна щелепа ледь не випала. Але, опанувавши себе, вона гукнула чоловіка, і вони щодуху кинулися наздоганяти пряника-чоловічка. Але його було годі наздогнати. Крихітні ніжки малюка дріботіли так швидко, що наздогнати його міг тільки вітер, та и то, якби сильно задув; куди вже там бабці з дідом!
А пряник-чоловічок біг і не зупинявся. Ось він уже дістався ранчо, де наймити молотили пшеницю. Вони угледіли пряника-чоловічка і кинулися за ним.
Побачивши погоню, той, не зупиняючись, заспівав на весь голос таку пісеньку:
Я від бабуні втік! Ги-ги!
І від дідуся втік! Так-так!
І від вас втекти здужаю!
Подався втікач через поле зелене, де наймити косили трави високі.
Побачивши пряника-чоловічка, косарі кинулися йому навперейми.
Ллє коротун пришвидшився і знову заспівав:
Я від бабуні втік! Ги-ги!
І від дідуся втік! Так-так!
І від наймитів з молотарками утік!
І від вас втекти здужаю!
Ось назустріч прянику-чоловічкові йде корова, дзвоником на шиї дзеленчить. Побачила чоловічка і побігла за ним. Та де їй наздогнати прудкого відчайдуха! А він, обернувшись до корови, заспівав:
Я від бабуні втік! Ги-ги!
І від дідуся втік! Так-так!
І від наймитів з молотарками утік!
Навіть косарі не наздогнали мене!
І від тебе, рогата, втечу!
Розлютилася корова. «Сколю тебе рогами, пряничку-чоловічку!» – кричить йому. Щоправда, аби сколоти, потрібно спочатку наздогнати, а їй це несила.
За кілька миль перестріла чоловічка свиня, що у бруді валялася та зі своєї рийки бульбашки у багнюці пускала. Щойно вгледівши втікача, вирішила поласувати пряничком і кинулася за ним. Але куди свині товстій верткого чоловічка наздогнати!
Заходився той їй свою пісеньку співати:
Я від бабуні втік! Ги-ги!
І від дідуся втік! Так-так!
І від наймитів з молотарками утік!
Навіть косарі не наздогнали мене!
Позаду і корова рогата!
Не доженеш мене нізащо, підсвинок пузатий!
Свиня аж заверещала, обурюючись. Погрожувала чоловічкові: розтопчу, у багнюці виваляю! Та де їй, пузатій, пряника спобігти! Заволала свиня від безвиході й, сердита, до своєї калюжі повернулася.
Далі біжить чоловічок, аж бачить – щось руде попереду. «Онде лисиця стоїть. А я і про неї у своїй пісеньці заспіваю!» – подумки мовив чоловічок і заволав щосили:
Я від бабуні втік! Ги-ги!
І від дідуся втік! Так-так!
І від наймитів з молотарками утік!
Навіть косарі не наздогнали мене!
Позаду і корова рогата!
Позаду підсвинок пузатий!
Прощавай, руда лиско!
Аж тут чоловічок припустився фатальної помилки. Адже всім відомо, як швидко бігають лисиці. І лисиця пустилася за ним навздогін. Не пробіг пряник і чверті милі, як наздогнала його лисиця. А в лисиць із пряниками розмова коротка.
Почала вона його їсти.
– Ах, ох! – застогнав пряник-чоловічок. – Від мене відкусили четвертину!
Ось лиска ще раз відкусила від пряника-чоловічка, і він знову застогнав:
– Ой-ой-ой, від мене вже половину відкусили!
Після того як утретє відкусила лиска від пряника-чоловічка, він промовив:
– Ай-ай, три чверті відкусила лисини проклята! Ось я і пропав... Краще б і бабунею і дідусем залишився!
Це були його останні слова.
