Бідний брат і багатий брат - латиська казка

Жили по сусідству два брати. Один був багатий, а другий бідний. Якось багатий брат улаштував у себе вдома бенкет і скликав усіх рідних та знайомих. Одного тільки бідного брата не запросив. Але бідний брат сам прийшов, хоч його й не кликали: прийшов хліба попросити. Дали йому багаті родичі скоринок та недоїдків зі столу.

Заплакав бідний брат і повернувся додому, до своєї сім’ї.

Через деякий час довелося бідному братові продати свою єдину овечку. Вертався він пізно ввечері додому лісом і заспівав з журби. Співає і чує: хтось йому підтягує.

– Хто це тут співає? – запитує.

І чує у відповідь:

– Це я – лихо твоє, те, що на спині в тебе сидить.

Став бідний брат лихо прохати, щоб воно допомогло йому, а лихо відповідає:

– Що ж, ходімо, грошей добудемо.

– Куди? – питає бідний брат.

– Йди за мною, я тебе доведу.

Йшли вони, йшли й прийшли до великого каменя. Лихо й каже:

– Ось підніми оцей камінь, під ним гроші лежать.

Силкувався бідний брат, силкувався, нарешті підняв.

– Стрибай у яму,– наказує лихо,– і викидай гроші нагору!

Відмовився бідний брат стрибати.

– Стрибай краще вже ти! – каже.

Стрибнуло лихо і ну скрині з грішми нагору виставляти.

Побачив бідний брат, що грошей доволі, привалив своє лихо каменем, а сам побіг мерщій по дружину, щоб удвох з нею забрати гроші й перенести додому.

Бідний брат розбагатів. Купив собі садибу, влаштував бенкет і скликав усіх своїх знайомих. Брата теж запросив.

Зібралися гості й цілий тиждень бенкетували. Потім усі гості роз’їхалися, залишився тільки багатий брат. Розповів йому бідний брат, як він розбагатів, і показав три скрині, набиті золотими грішми.

Позаздрив багатий брат. Пішов і він на те місце в лісі – просити лихо, щоб воно і йому допомогло. Підійшов багатий брат до каменя, ще й пальцем не встиг до нього доторкнутися, як той відсунувся вбік. Вискочило лихо багатому братові на спину й каже:

– А тепер я вже цілий вік на твоїй спині сидітиму.

З того часу все господарство у багатого брата стало занепадати. Спершу продав худобу, згодом хату, довелося йому врешті йти до бідного брата хліба прохати. Але бідняк відплатив йому за зло добром – дав хліба вдосталь.