Галоша - українські народні

Знайшла мишка велику галошу й думає: "Навіщо вона мені?" Тільки-но зібралася йти – бачить: кріт іде.

– Це твоя галоша? – запитує мишку кріт, мружачись на сонці.

– Моя, – відповідає мишка.

– Віддай її мені!

– Якщо викопаєш мені нірку, тоді віддам, – погодилася хитра мишка.

Узявся кріт до роботи, швидко під дубом нірку вирив та й каже мишці:

– Готово, живи. А галошу я собі заберу.

Підхопив кріт галошу та й пішов далі. Йде та думає: "А навіщо вона мені?" Тільки-но зібрався галошу у траву закинути – бачить: їжачиха повзе.

– Це твоя галоша? – поцікавилася їжачиха.

– Звісно, моя, – відповідає кріт.

– Віддай її мені! – просить їжачиха.

– Принесеш мені десяток яблук, тоді віддам!

Притягла їжачиха на спині яблука, забрав їх кріт та й пішов.

А їжачиха дивиться на галошу й міркує: "А що ж я з нею робитиму?". Думала, думала – так нічого й не придумала. Тільки-но зібралася з пересердя галошу голками поколоти – бачить: білка їй на зустріч по гілках стрибає. Стрибнула білка на землю, запитує:

– Це твоя галоша?

– А чия ж іще? – відповідає їжачиха.

– Віддай її мені, якщо не шкода!

– Зірви мені найбільшу шишку – тоді віддам.

Знайшла білка найбільшу шишку та й принесла їжачисі.

– От добре! – каже їжачиха. – А тепер полущ мені горішків та й забирай свою галошу!

Не стала білка сперечатися, швидко налущила горішків. Узяла їх їжачиха, відповзла убік та й дивиться з-за куща: що ж білка з галошею робитиме.

А руда білка спочатку заклеїла листочками дірочки в галоші. Потім змайструвала з тонкої гілочки коромисло, а з великих жолудів – відра та й пострибала до річки.

Наповнила білка галошу водою і стала купати у цій ванні своє пухнасте білченя.

Білченя фуркає, виривається, хлюпочеться, а бризки навсібіч летять та й виблискують на сонечку.

Прибігла тут мишка й каже:

– Віддай мені, білка, галошу, а я тобі свою нірку подарую!

Пришкандибав сліпий кріт та й просить:

– Віддай мені, білочка, галошу, а я тобі десяток яблук подарую!

Виповзла з-під куща їжачиха і мало не плаче:

– Віддай мені, білка, галошу, а я тобі багато-багато горішків подарую!

Послухала їх білка й каже:

– Нічого я від вас не візьму. А галоші мені анітрішки не шкода. Приводьте своїх малюків та й купайте на здоров'я!

Соромно стало мишці, кроту й їжачисі перед доброю білкою. І якби могли вони від сорому почервоніти, то обов'язково б почервоніли!