Сніжинка - Марина Кірносова

На галявині, що знаходиться в дуже-дуже дрімучому лісі, куди не ступала нога людини, було дуже гамірно. Звичайно, якщо б ви потрапили туди, вам навряд чи б було чути хоч щось, крім дзижчання бджіл, співу солов'я і ніжного шелесту дерев. Хто може похвалитися дуже хорошим слухом (сподіваємося не той, хто любить підслуховувати чужі розмови), міг би почути якийсь дивний тихий писк, що доноситься всюди. Але, навіть і ця людина могла б подумати, що їй, швидше за все, здалося. Та хіба може бути щось тривожне в цьому чудовому місці? Трава висока і соковита настільки, що в місті такої не знайдеш. Дерева легенько похитують своїм яскраво-зеленим блискучим листям. А повітря! Воно таке чисте, що попади туди раптом, у вас могла б закружитися з незвички голова.

І як не дивно, в цьому райському куточку природи дійсно був переполох. Справа в тому, що саме тут, де немає допитливих очей, ніхто не ламає гілочки милих дерев, не дряпає на їх корі всякі дурниці та свої імена, не кидає фантики від цукерок на прекрасну живу травичку, не топче яскраві квіточки, не смітить, живуть крихітні лісові ельфи.

Сьогодні маленька синичка донесла до них звістку, що королева снігових ельфів країни Сноулі, яка знаходиться високо в горах недалеко від лісу, наклала страшне закляття на великі темні хмари і маленькі хмаринки. Тепер вони не можуть проникнути крізь невидиму стіну і пливти по небу далі гір. Королева була зла та її крижане серце було сповнене гніву на весь чарівний світ, який населяють ельфи, гноми, феї та інші дивовижні істоти. Тиждень тому всі вони збиралися на веселому святі, співали пісні, танцювали. І тут пішов дощик. Жителі чарівного світу продовжували веселитися, адже дощ це не перешкода. До того ж, напоїти квіточки, травичку, кущі, дерева не завадить. Але Королева снігових ельфів раптом заявила, що вона може перетворити дощ на сніг або зовсім прибрати ці шкідливі хмари геть з очей. Вона може багато чого, так як вважає себе найрозумнішою і красивою, і живе вище за всіх – на величезній горі. Звичайно, вона багато знала про світ, її очі блищали, як два дорогоцінних каменя, а королівське плаття розшите гірським кришталем. Але, на подив королеви, ніхто не сприйняв її всерйоз. Хтось подумав, що вона жартує, хтось і зовсім не звернув уваги. І лише один старий гном, якому йшов 305 рік, похитавши головою, зауважив, що не до добра такі речі.

Цілий тиждень снігові ельфи, боялися вийти зі своїх маленьких будиночків, так як королева вирувала в своєму замку. У спадок від своєї прапрапрабабки їй дісталася книга чарівних заклинань. Весь тиждень королева невтомно посилала на свою округу заметіль і град з крижаних бурульок, які як списи впиналися у всі перешкоди на своєму шляху.

Стоячи на балконі свого крижаного замку, королева промовляла:

– У світі повному чаклунства,

Знайду потрібні слова,

Будуть хмари, буде сніг,

Я на світі краще всіх.

Її піддані, її народ, про який вона дбає вже 30 років, з того моменту як увійшла на престол, не підтримали її на святі! Це було немислимо, вона ніяк не могла уявити собі такої зради. Але милі добрі снігові ельфи, які любили свою королеву, сприйняли її слова як жарт.

І ось через тиждень рішення було прийнято. Тепер всі великі та маленькі хмари будуть зупинятися біля її гори! Скрізь буде посуха, і коли засохне остання квіточка, згадають королеву!

Снігові ельфи були кмітливим і сміливим народом. Вони зрозуміли, що зібравши у себе всі хмари, королева погубить не тільки себе, але і замете снігом всю їхню країну. Треба було терміново щось вирішувати. Багато сміливців погодилися піти до королеви, але нікого з них вона не послухала. Лише глянула своїм поглядом і перетворила на крижані статуї.

Народ Сноулі кожен день збирався на раду на головній площі країни, покритої білосніжним шаром снігу. В кінцевому підсумку, було прийнято рішення звернутися за допомогою до всього чарівного світу. Були скликані всі птахи в окрузі, їм було доручено якомога швидше передати всім важливе повідомлення.

***

Дізнавшись від синички Сьюзі про страшне заклинання, лісові ельфи вирішили діяти негайно. Терміново було скликано раду мудреців на чолі зі старійшиною Едвардом, розумним і добрим ельфом.

Довго не могли вирішити мудреці, як вчинити. Відправитися в шлях до королеви снігових ельфів? Навряд чи вона буде їх слухати, подумали вони. Та й силою її не здолають. У королеви товста книга всіляких заклинань! А що можуть лісові ельфи? Вони тільки за порядком у лісі стежать, а викликати бурю або град їм не під силу.

– Треба знищити книгу заклинань! Тоді королева снігових ельфів нічого не зможе зробити! – запропонував лісовий ельф Роббі.

– Це добре рішення, мій друг... – відповів Едвард. – Але як нам пробратися в крижаний замок?

– Навіть якщо ми і не знаємо як це зробити, у нас немає виходу... Доведеться відправитися в шлях... – зауважив сміливець Рон.

– Я готовий! – відповів Роббі.

– І я! – сказав веселун Ральф.

– Ну що ж... В подорож вирушають Роббі, Рон і Ральф! – закінчив раду Едвард.

– Схоже ельфи з іменами на букву «Р», найсміливіші! – тихенько шепнула одна з синиць, що цікавістю спостерігала за розмовою, інший.

– А ви, синички, раз все підслухали, вирушайте зі звісткою про нашу допомогу до наших друзів снігових ельфів! І якомога швидше! – грізно сказав Едвард.

Синички, стрепенулися від несподіванки, адже підслуховувати в їх світі є дуже поганою звичкою. Але тут же відправилися в шлях.

Весь наступний день пройшов у турботах. Не тільки ельфи, але й інші лісові мешканці брали участь у підготовці сміливців в дорогу.

Білочка Тоня принесла смачних кедрових горішків:

– Вони дуже поживні і корисні. Один такий горішок вгамує ваш голод на кілька годин!

– Спасибі, мила Тоня! Не варто так турбуватися, ти ж знаєш, ельфи пересуваються дуже швидко! Вже ввечері ми будемо на місці, – усміхнувся Рон.

***

Стояла тиха зимова погода, сніг приємно хрустів під чобітками, а на долоньки, кружляючи, падали ніжні сніжинки.

Біля входу в місто лісових ельфів зустрів їх кращий друг Томмі.

– Радий вас бачити! Скоріше ходімо до нашого старійшині! Там вже зібралося все доросле населення нашої країни!

Томмі привів їх до великого будинку, який був схожий на сніговий замет, в ньому золотистим світлом сяяли вікна. Друзі увійшли всередину. Вони побачили просторий затишний зал з каміном. Навколо нього сиділи ельфи у веселих різнокольорових шапочках-ковпачках з помпонами і сміялися. Такий вже це народ, навіть коли є якісь труднощі, вони знаходять привід пожартувати і повеселитися. Оптимізм – найкращий засіб від усіх напастей, любили повторювати снігові ельфи.

Привітавши Рона, Ральфа і Роббі, снігові ельфи поспішили їх смачно нагодувати, а вже потім приступили до серйозної розмови.

– Чи є у вас рішення, друзі мої? – запитав старійшина лісових ельфів.

– Ми хочемо знищити книгу заклинань, – хором відповіли вони.

– Це дуже складно... Практично неможливо непомітно пробратися в замок до королеви. Це дуже небезпечно. Вона перетворить в крижану статую, – навперебій заговорили снігові ельфи.

Рон, Ральф і Роббі потупили голови.

– Що ж, самі ми все одно не могли впоратися. А разом, може, щось придумаємо, – підбадьорив їх старійшина снігових ельфів.

Раптом в двері хтось тихенько постукав.

– Хто це? – здивувався Тіммі. – Всі зібралися тут. Я піду відкрию.

На порозі стояла маленька дівчинка – ельф. Вона притискала до себе м'яку іграшку-ведмедика.

– Можна увійти?

– Сніжинка, що ти тут робиш? Тут тільки дорослі, іди пограй з друзями.

– Може я зможу допомогти? У мене є ідея.

– Я знаю, що в тебе завжди багато ідей. Але може вони більше підійдуть для ігор з однолітками?

– Ні-ні, у мене ідея як подружитися з королевою.

– Нехай заходить, – пролунав голос старійшини. – У нас немає рішення, раптом дитина щось підкаже. Все ж краще, ніж нічого.

Сніжинка пройшла до зали і сіла біля каміна. Вона простягла руки до вогню і стала їх гріти. Тут Рон, Роббі і Ральф помітили, що пальто дівчинки розшите сніжинками самих різних візерунків.

– Тільки любов може розтопити холодне серце, – сказала дівчинка.

– Ми дуже любили нашу королеву! І зараз любимо, тільки поведінка її нам перестала подобатися, – зітхнув Тіммі, і всі снігові ельфи дружно закивали головами.

– А може королева не знає про це? Може їй сумно одній у своєму крижаному палаці.

– І що ти пропонуєш?

– Давайте влаштуємо свято для нашої королеви, на якому подякуємо за все хороше, що вона зробила.

– Спробувати можна, – зашуміли снігові ельфи. Вони дуже любили свята, і хотіли влаштовувати їх як можна частіше.

– Рішення прийнято, – завершив збори старійшина.

***

Снігові ельфи працювали весь наступний день. Особливо старалися діти на чолі зі Сніжинкою. Вони робили гірлянди і прикрашали ними центральну площу, ліпили зі снігу різні фігури, придумували вірші, допомагали дорослим готувати солодкі частування.

Увечері Старійшина і Сніжинка вирушили до королеви з запрошенням на свято, яке відбудеться завтра. Королева з радістю погодилася, адже це подія спеціально для неї, в її честь!

Ввечері жителі снігової країни лягли спати раніше, щоб набратися сил. А королева допізна приміряла вбрання. У неї накопичилося більше трьохсот суконь. Тут були і білосніжного кольору снігу, і кольору блакитного неба, і кольору синього озера, і в мереживах, схожих на сніжинки, і з блискучими бурульками-крижинками... Перемирив по три рази кожен наряд, королева вибрала ніжне кремове плаття, розшите маленькими зірочками, пошите для неї кравчинею Снігової країни мадам Ниточкою.

***

Вранці всі зібралися на центральній площі. Музиканти грали веселу музику, поруч танцювали діти. По периметру площі були розставлені столи і столики з різними частуваннями – цукровими печивом, різнокольоровими льодяниками, тістечками всіляких форм і забарвлень.

Роббі, Рон і Ральф теж допомагали готуватися до свята. Вони придумали встановити в середині площі справжній шоколадний фонтан. Лісові ельфи були вправними майстрами і змогли зробити так, щоб шоколад не замерзав на холоді. Снігові ельфи були в захваті.

Королева з'явилася рівно опівдні. Її вітали грюканням в долоні. До королеви підійшов Старійшина і виголосив довгу промову, про те, як її народ любить її, скільки всього хорошого вона для них зробила, і про те, яка вона весела і добра. Тільки останнім часом вони рідко бачать її та їм дуже сумно без неї. А наприкінці промови, вибігли діти і стали розповідати королеві вірші. Потім вони виконали танець «Снігова заметіль».

«А я і забула, як мені було добре і весело раніше... Треба терміново відпустити всі хмари і хмаринки, а то вони ще занапастять моїх улюблених снігових ельфів...» – подумала королева.

Вона побігла в замок, відкрила книгу заклинань і прочитала потрібні слова. Тут же всі хмари і хмаринки стали плисти в різні сторони, поки рівномірно не поширилися в усьому світі. Після цього королева кинула книгу в камін, щоб не було спокуси начитатися інших дурних заклинань.

Снігові ельфи тріумфували. Вони святкували весь тиждень. До них приєдналися лісові ельфи, гноми, феї та інші жителі чарівного світу.

***

– Яка молодець Сніжинка! Так добре все придумала, – розповідав потім Роббі дома.

– Виходить, ми даремно вирушали у подорож... Снігові ельфи самі впоралися! – сказав Ральф.

– Зовсім не даремно, – заперечив Едвард. – Адже ви вели себе як справжні друзі!

– А ще вдосталь повеселилися, – засміявся Рон.