Качанець, який не хотів рости - французька казка

Сидів собі на грядці один качанець капусти і ніяк не хотів рости – хоч ти йому що.

– Агов, Антуанет! – гукнув господар.

– Чого вам?

– Піди-но полий качанець.

– Краще я піду погуляю.

– Цуцику, ану вкуси неслухняну Антуанет за ногу!

– Я краще гризтиму кісточку.

– Гілко, відшмагай-но цуцика!

– Краще я лишуся на дереві.

– Вогню, спали-но цю гілку!

– Вона надто зелена та соковита; я димітиму без вогню.

– Водичко, залий-но вогонь!

– Я краще побіжу струмочком по квітучому лугу.

– Корівко, випий-бо всю воду із струмка!

– Я не хочу пити.

– Різнику, ану заріж корову!

– Таж вона сухоребра.

– Смерте, візьми-но різника!

– А чого ж, залюбки.

– Я зараз заріжу корову! – вигукнув різник.

– Я вип’ю всю воду із струмка,– сказала корова.

– Я вмить заллю вогонь,– сказав струмок.

– Я зараз спалю зелену гілку,– сказав вогонь.

– Я відшмагаю цуцика! – сказала гілка.

– А я вкушу неслухняну Антуанет за ногу! – сказав цуцик.

– Побіжу поллю качанець,– сказала Антуанет.

І почав тоді качанець рости та рости...