Курка, качка й миша - таджицька казка

Жили колись в одній хатці курка, качка й миша. Розжилася десь курка трохи пшениці, принесла додому й каже радісно:

– Роздобула я пшениці, треба борошна змолоти. Хто до млина понесе?

– Я не понесу! – озвалася качка.

– Я теж не понесу! – відказала миша.

Узяла курка пшеницю, віднесла до млина, висипала в ківш, змолола.

– А хто понесе борошно додому? – питає.

– Я не понесу,– закрякала качка.

– І я не понесу,– запищала миша.

Довелося курці самій борошно додому нести.

– Хто тісто міситиме? – спитала вже в хаті.

– Я не міситиму,– прокрякала качка.

– І я не міситиму,– пропищала миша.

Курка й тісто замісила.

– Хто нарубає дров і в танурі розпалить? – спитала приятельок.

– Я не рубатиму! – крякнула качка.

– І я не рубатиму! – писнула миша.

Курка нарубала дров, напалила в танурі й питає:

– Хто коржі в танур садовитиме?

– Я не садовитиму! – одказує качка.

– І я не садовитиму! – каже миша.

Посадила курка коржі. Й удалися вони на славу: рум’яні, пухкі, запашні. Порозкладала їх на дастархані й питає:

– А хто коржі їстиме?

– Я їстиму! – похопилась качка.

– І я їстиму! – підскочила миша.

– Ні, ви не працювали, а хто не працював, той і харчів не надбав! – мовила курка і не пустила ледарів до дастархана.

* Танур – глиняна піч, виготовлена гончарним способом у вигляді великого горшка, що в ній печуть хліб.