Кейт-лускунчик - англійська казка

Жили собі король з королевою. У короля була своя дочка, а в королеви – своя. Королева дочка звалася Енн, а королевина – Кейт. Енн була вродливіша, ніж Кейт, а проте зведені сестри любили одна одну, як рідні. Але королева зненавиділа падчерку за те, що та була гарніша за власну дочку, й вирішила зурочити її. Пішла вона до пташниці – а та вміла відьмувати – й загадує:

– Зроби так, аби моя падчерка стала така бридка, щоб усі аж відверталися від неї.

Пташниця погодилася.

Рано-вранці королева будить Енн:

– Піди, голубонько, в долину до пташниці. Принеси свіжих яєць на сніданок.

Дівчина пішла. Але, йдучи через кухню, побачила на столі шкуринку хліба. Взяла її та й з’їла.

Приходить до пташниці й просить у неї яєць, як загадано. Пташниця каже:

– Підніми накривку з отого-он казана і зазирни туди.

Дівчина так і зробила, проте нічого з нею не сталося. Тоді пташниця сердито пробурчала:

– Іди додому та перекажи мачусі, щоб краще замикала комірчину з харчами.

Повертається дівчина додому і до королеви: пташниця те й те переказувала. Королева зрозуміла, що падчерка чогось перехопила, виходячи з дому.

Назавтра королева знову посилає Енн до пташниці. Цього разу сама вивела дівчину за двері, щоб та нічого не встигла з’їсти. Проте дорогою Енн побачила селян – вони збирали на полі горох. А вона була привітна до всіх і ласкава, тож зупинилася з ними побалакати. Селяни дали їй жменю гороху, і вона з’їла його, йдучи.

Приходить Енн до пташниці, а та знову загадує:

– Підніми накривку з он того казана і зазирни туди.

Енн підняла накривку, зазирнула, проте й цього разу з нею нічого не сталося. Пташниця розсердилася й мовила:

– Перекажи мачусі, що без вогню казан не закипить.

Дівчина прийшла додому і переказала ці слова.

На третій день королева сама повела Енн до пташниці. Цього разу, коли дівчина зняла накривку з казана, її гарненька голівка спала з плечей, а замість неї виросла овеча голова.

Королева повернулася в палац рада-радісінька. Але дочка її, Кейт, жахнулася, як побачила, що сталося з сестрою. Дістала вона шмат тонкого полотна, замотала ним голову бідолашної Енн, узяла її за руку, і пішли вони удвох світ за очі шукати щастя-долі.

От ідуть вони, йдуть і доходять до якогось замку. Постукала Кейт у двері, проситься переночувати.

– Я, – каже, – з хворою сестрою.

Впустили їх. Виявилося, це королівський замок. У того короля було двоє синів. Один із них заслаб на якусь хворобу. Лежить зовсім немічний, звівся нінащо і вже на ладан дихає. І ніхто не знає, що то за хвороба і звідки вона взялася. А ще одна дивна річ: хто залишався з королевичем доглядати його вночі, той зникав безслідно. Тож король оголосив, що дасть капшук срібла тому, хто просидить із його хворим сином цілу ніч. Кейт була дівчина хоробра, тож вона й каже:

– Дозвольте, я посиджу з королевичем.

До півночі все було гаразд. Коли ж годинник на замковій вежі видзвонив дванадцяту, принц підвівся, ніби й хвороби не було, вдягнувся й зійшов униз. Кейт рушила слідом за ним, але він наче й не помітив її. Принц попрямував до стайні, осідлав коня, погукав свого пса, скочив у сідло, а Кейт – смілива душа – скочила теж і сіла позад нього. Поїхали вони до зеленого лісу. А там стежка через гущавину . Кінь скаче далі й далі, ліщинове гілля б’є Кейт по обличчю, а вона рве на ходу горіхи і складає у фартух. Підскакали до зеленої гори. Спинив королевич коня.

– Горо, горо, відчинися та впусти мене, мого коня і мого пса.

А Кейт:

– І дівчину, що позаду сидить.

Гора відразу розчахнулася, і перед ними постала простора, яскраво освітлена зала. В’їхали вони туди, королевича відразу оточили прегарні феї і повели його танцювати. А Кейт сховалася за дверима. Минула година: королевич танцює й танцює. Танцював, аж доки зовсім знесилів і впав на канапу. Феї почали обмахувати його віялами. Королевич опритомнів і – знову танцювати.

Аж ось заспівав півень. Королевич – притьмом до коня, скочив у сідло і гайда додому. Ну, а Кейт і собі скочила позад нього. Приїхали в замок, королевич упав у ліжко, лежить як неживий

Приходять зранку король із королевою. Кейт сидить біля коминка, горіхи лускає. Каже їм:

– Цілу ніч королевич спочивав спокійно. Але просидіти з ним іще одну ніч не хочу. Хіба що ви пообіцяєте капшук золота.

Ті погодилися.

Друга ніч минула так само, як перша. Опівночі королевич підвівся і знову помчав верхи до зеленої гори танцювати з феями. Кейт теж поїхала з ним і знову нарвала дорогою цілий фартух горіхів.

Цього разу дівчина вже й не дивилася на принца – знала, що він буде танцювати до знемоги. Зате вона побачила крихітного ельфа з паличкою в руці й почула, як одна фея каже:

– Аби цією паличкою доторкнутися до бідолашної сестри Кейт, вона стала б такою ж вродливою, як і колись.

Кейт одразу зміркувала, що робити: кинула один горіх, і він покотився повз маленького ельфа. Той – миттю по горіх. А Кейт кидає ще і ще. Малий ганявся за ними, аж доки не впустив паличку. Кейт схопила її і сховала у фартух. Та ось, як і минулої ночі, заспівав півень, і вони поскакали додому.

Повернулася Кейт у замок і зразу ж до Енн. Торкнула тричі сестру паличкою і – диво-дивне! – овеча голова відпала, і Енн знову стала такою ж красунею, як і колись.

На третю ніч Кейт каже:

– Як собі хочете, а більше я не буду стерегти королевича. Залишуся біля нього хіба що тоді, коли ви пообіцяєте одружити мене з ним.

Нічого не вдієш. Король із королевою погодилися взяти її за невістку.

І знову королевич поїхав на нічний бал. І Кейт із ним поїхала. Бачить: маленький ельф тримає в руках пташку. А одна фея каже іншій:

– Аби хворий принц з’їв три кусники цієї пташки, то одразу ж видужав би.

Кейт знову почала кидати горіхи. Маленький ельф – за ними; ганявся, ганявся, аж доки не впустив пташку. Дівчина схопила її та у фартух.

Знову проспівав півень, і Кейт з королевичем повернулись у замок. Та цього разу Кейт не сіла лускати горіхи. Вона мерщій обскубла пташку і кинула її в горщик варитися. Незабаром по кімнаті пішли смачні пахощі. Хворий принц отямився й каже:

– Ой, як їсти хочеться! Дай мені кусник.

Кейт дала. Королевич з’їв і підвівся на лікті. Каже:

– Ой, як смачно! Дай іще.

Кейт дала йому ще кусник. Королевич сів у ліжку. Посидів і знову просить пташиного м’яса. Кейт дала йому третій кусник, і королевич звівся на рівні здоровий-здоровісінький, наче й не хворів. Приходять уранці король із королевою, дивляться – сидить їхній син біля каміна з Кейт. Удвох горіхи лускають.

А його брат тим часом побачив Енн і, звісно, відразу закохався в неї. Та й хто б не закохався, побачивши таку красуню. І що ж вийшло? Хворий син одружився з здоровою сестрою, а здоровий син узяв хвору сестру. Жили вони гарно, любилися щиро й ніколи не пили з порожньої чарки.