Як слуга втішив пана - грузинська казка

Один князь багато років провів на чужині і не мав жодних звісток з рідного краю.

Коли повернувся додому, назустріч князеві вийшов слуга.

– Як справи вдома, Ісако – запитав пан.

– Все добре, батоно, все гаразд, тільки пес твій здох.

– Як ти засмутив мене, Ісако! Чого ж він здох?

– Не знаю, батоно! Може, багато м’яса з’їв.

– А навіщо дали йому багато м’яса?

– Ніхто не давав. Сам наївся, бідолашний, досхочу, коли загинув твій улюблений кінь.

– Що ти кажеш, Ісако? Чого ж це загинув мій кінь?

– За лікарем поїхали на ньому – нещасній Вардіко було дуже зле. Поспішали, мчали щодуху. Але дарма коня загнали, дочки вашої, на жаль, не врятували.

– Чи не п’яний ти, Ісако, що ти мелеш? Чого померла моя дочка?

– З горя, померла, коли її мати, господиня паша, згоріла.

– Що за нісенітницю верзеш? Як могла господиня згоріти?

– Та не тільки вона, ВСЯ садиба твоя згоріла,– і палац, і комори.

– Ой, лишенько мені! – загаласував князь, схопившись за голову.

– Не побивайся так, батоно. Добре, що ти не був при тому, а то неодмінно б руки на себе наклав! – утішив слуга свого пана.