Якось перед Різдвом - Юлия

— Це зовсім не проблема, – майже в один голос мовили звірята і розбіглися, хто куди.

Не встиг рудий і оком змигнути, як білочка вже несла гілочку калини, ведмежа соту з медом, а зайченя соковиту морквину. Старий лис так розчулився, що знову почав плакати й обіймати усіх.

— Передавайте вітання Луні, – гукнули друзі й поспішили далі.

На душі у них стало якось тепліше, та і ліхтарик почав світити ще яскравіше.

До лісу звірята повернулися вже поночі, коли всі спали. Та, не зважаючи на важкий шлях, вони відчували в собі якусь неймовірну силу, тому заходилися прикрашати ялинку. Трудилися аж до самого ранку.

Коли з сонячними променями прокинулися всі лісові мешканці, то не могли впізнати знайому їм галявину. Посередині стояла новорічна ялинка. На її гілках були розвішані різнокольорові кульки, золоті та сріблясті стрічки, а також лісові скарби: сушені ягоди, шишки, горіхи та навіть гриби. Яскраві гірлянди мерехтіли теплим світлом.

Довкола ялинки були розставлені маленькі подарунки, загорнуті в папір та перевʼязані стрічками.

А на верхівці ялинки висів Різдвяний ліхтарик. Його мʼяке і тепле світло відбивалося на блискучих гілках ялинки та прикрасах. Воно давало відчуття спокою і щастя, нагадуючи всім про важливість підтримки та дружби.