Фатальне (не) везіння - Ірен Кларк

—Це вас не стосується!

—Тоді все ясно! — зітхнула Єва і пішла до Лади. В той момент Льоха повернувся. 

— То що, відпускаємо? — запитав друг.

— В лісі? — уточнив я.

— Ну, можемо підкинути до міста.

Я перевів погляд на чоловіка.

— І жодних спроб утекти або звернутися в поліцію.

— Ні-ні! Я вас не бачив, ви мене не бачили!

— О, ми тебе бачили, — Льошка посміхнувся. — Тільки в нас не так багато терпіння, щоб бачити тебе знову.

— Я зрозумів!

Ми кивнули одне одному, закинули детектива назад у машину і рушили в місто.

Єва сиділа поруч, задумливо кусаючи губу.

— Думала, вже нічого не здивує? — запитав я.

— Думала. Але, знаєш… — вона глянула на мене. — Усе тільки починається.