Рухаючись по лезу. Книга 2 - Мара Найт

Вони швидко мчали по вулицях міста, сповнені адреналіну після небезпечної сутички на складі. Джонсон був за кермом, Роуз сиділа поруч, а Картнер мовчав, намагаючись обміркувати ситуацію. Всі троє були в напрузі, але знали, що їм потрібно дістатися до офісу і поділитися важливою інформацією.

Коли вони нарешті прибули до будівлі, їх зустрів начальник, Девід Ларкінс. Він стояв у своєму кабінеті, виглядаючи стурбованим, коли побачив їх. Всі троє зайшли в його кабінет, і Джонсон почав розповідати:

— Ми натрапили на мафію, — сказав він, намагаючись зберегти спокій, незважаючи на пережитий стрес. — Все було небезпечно, але ми дізналися важливі речі. Це більше, ніж просто вбивства, Девід.

Девід Ларкінс сів за свій стіл і склав руки на ньому. Його погляд був серйозним, і він відчував, як кров швидше циркулює в його венах через нервозність ситуації.

— Що ви взагалі робили там без підтримки? — почав він, намагаючись контролювати емоції. — Ви розумієте, що ви поставили себе в небезпеку? І якщо б вас там вбили? Ви щойно втягнулися в кримінальні ігри!

Роуз підняла голову і подивилася на начальника з впертістю в очах.

— Я розумію, що ми були в небезпеці, — сказала вона, її голос був спокійний, але рішучий. — Але ми не можемо просто сидіти і чекати, поки ці люди продовжуватимуть сіяти смерть і хаос. Я не буду сидіти склавши руки, поки вони вбивають інших. Ми дізналися важливу інформацію, і я готова йти далі, навіть якщо це небезпечно.

Девід уважно подивився на Роуз, намагаючись зрозуміти, чи вона дійсно усвідомлює усі ризики. Потім він важко зітхнув і нарешті погодився.

— Я розумію вашу рішучість, Роуз, — сказав він тихо. — Але ви маєте зрозуміти, що такі дії не можуть залишитися без наслідків. Якщо ви продовжуватимете, ми повинні діяти з обережністю. Я не буду дозволяти, щоб через необдумані кроки ви втратили все.

Роуз кивнула, але в її погляді було більше впевненості, ніж колись. Вона розуміла, що їх чекає ще багато небезпек, але не мала наміру зупинятися.

Ларкінс сидів, задумливо поглядаючи на стіл, на якому лежали документи. Він був явно стурбований, але водночас намагався зберегти спокій. Несподівано він витягнув з шухляди конверт, акуратно відкрив його і поклав перед Роуз.

— Ось, — сказав він, дивлячись на неї. — Вас запрошено на завтрашній бал.

Роуз подивилася на нього з подивом. Вона не очікувала таких слів у цьому контексті.

— Бал? — запитала вона, все ще намагаючись зрозуміти, що він має на увазі.

— Так, саме так, — відповів Ларкінс. — Туди приходять всі охочі. Це не просто захід, це можливість для певних людей обговорити важливі справи. Звісно, вам слід бути обережними, але це шанс дізнатися більше про тих, кого ви шукаєте.

Роуз дивилася на запрошення, де було вказано місце і час заходу. Їй було зрозуміло, що це не просто світська подія, а щось набагато більше, і йти туди було необхідно.

— Я розумію, — сказала вона, відчуваючи, як її серце б’ється швидше від передчуття майбутньої небезпеки. — Ми будемо готові.

Ларкінс кивнув, в його погляді була і певна прихована турбота, і зацікавленість.

— Добре, — відповів він. — Тоді завтра ввечері. Ви повинні бути вдома і готові. Це важливо.

Всі троє залишили кабінет Ларкінса, відчуваючи, що попереду ще багато випробувань. Роуз не могла зрозуміти, чому їм видали таке запрошення, але одна річ була зрозумілою — цей бал став його частиною плану, і їй доведеться дізнатися більше, щоб вирішити, що робити далі.

Наступного дня, після того, як вони всі виконали свою частину роботи, Роуз почала готуватися до важливої події. Вечір наставав швидко, і вона не могла дозволити собі бути не готовою. Вона вирішила вибрати сукню, яка б підходила до атмосфери балу, але одночасно була і практичною.

Роуз стояла перед дзеркалом у своїй кімнаті, вдягнена в блискучу синю сукню, що виблискувала при кожному русі. Сукня була до підлоги, з довгим шлейфом, що додавав їй елегантності. Але головна особливість полягала в глибокому вирізі на грудях, який робив її вигляд вражаючим, не забуваючи про тонкий баланс між грацією і сміливістю. Вона була готова до всього, що чекає її на балу.

Роуз витягла зі своєї сумки пістолет, схований у спеціальній кобурі на стегні. Вона обережно закріпила його на місці, де він був легко доступний, але одночасно прихований від сторонніх очей. Роуз відчувала, як її серце починає битися швидше, розуміючи, що кожен крок на цьому заході може бути вирішальним.

На вході в будинок балу їм видадуть маски. Це було частиною правил заходу. Роуз мала свою маску, витончено виготовлену, яка додавала ще більше таємничості її образу. Вона вивчала себе в дзеркалі ще раз, не вагаючись. Вона була готова.

Картнер і Джонсон також підготувалися, їхні обличчя були частково приховані масками, що додавало всьому заходу атмосферу таємниці і небезпеки. Всі троє розуміли, що ніч не буде простою, і що вони мають бути готові до будь-якого повороту подій.

Роуз одягнула маску на своє обличчя, і вони разом вирушили до місця, яке стане їхнім полем для розслідування і, можливо, навіть зустріччю з тими, хто ховається у темряві цього світу.

Вони приїхали втрьох, і охорона без жодних запитань впустила їх до будинку, вражаючи своєю стриманістю та професіоналізмом. Вечірня атмосфера була переповнена елегантністю та таємничістю, що лише підсилювало відчуття важливості цього заходу. Серед гостей, що вже заповнили зал, панувала лінія між шикарним святом і відчуттям небезпеки.

Картнер і Джонсон швидко розслабилися і почали фліртувати з кількома дівчатами, що заповнили зал. Вони були досить привабливими і добре поводилися у такому оточенні. Роуз, проте, відчувала, як її кров закипає від гніву, спостерігаючи за їхньою поведінкою. Вона, незважаючи на всі свої навички контролю і холоднокровність, не могла не відчувати себе ображеною їхнім ставленням.

Несподівано, коли вона вже була на межі терпіння, до неї наблизився хлопець. Він був одягнений в елегантний чорний костюм, його маска приховувала більшу частину обличчя, але вона відчувала його впевненість. Він наблизився до Роуз і, піднявши руку у виразному жесті запрошення, промовив:

— Можна вас запросити на танець, юна леді?

Його голос був спокійним і захоплюючим, і в ньому відчувався холодний шарм. Роуз зацікавлено поглянула на нього, її гнів на хлопців трохи зменшився. Вона відчула, що цей хлопець може бути не просто звичайним гостем, а можливо, навіть частиною того, що відбувається тут цієї ночі.

Вона не відмовила, злегка киваючи, щоб погодитися. Вона відчула, як весь зал навколо затихає, спостерігаючи за їхнім рухом.

Картнер і Джонсон з відчуттям невдоволення подивилися на Роуз, але нічого не сказали. Вони розуміли, що тепер їм доведеться спостерігати, як все розвиватиметься, але вони знали, що повинні залишатися спокійними і готовими до будь-яких подій. Вони не відходили далеко і продовжували тримати Роуз під наглядом.

Роуз дозволила хлопцю провести себе на середину залу. Танцюючи, вона відчула, як її напруга поступово зменшується. Але в її голові залишалося багато запитань: хто він? Які у нього наміри? І як це все може вплинути на їхнє розслідування?

Танок тривав, і Роуз все більше відчувала, що це не просто гра — це частина чогось більшого.