Українська література » » Замах на бродягу - Жорж Сіменон

Замах на бродягу - Жорж Сіменон

---
Читаємо онлайн Замах на бродягу - Жорж Сіменон
столика у мене лежить пістолет.

— Ви з дружиною спите окремо?

— Вже десять років.

Мегре підвівся і глянув на двері, потім подивився на годинника. Фюмаль теж встав, насилу звільнившись від крісла.

— Правду кажучи, я не чекав, що ви мене так стрінете.

— Ви вважаєте, що я поводився некоректно?

— Цього не скажеш, але…

— Насамперед мене цікавить ваша справа, пане Фюмаль. Сподіваюсь, що з вами буде все гаразд.

Вже з коридора розлючений м'ясник коротко кинув:

— Бажаю вам того ж!

Мегре спересердя грюкнув дверима.


2. НЕДОВІРЛИВА СЕКРЕТАРКА ТА БАЙДУЖА ДРУЖИНА

Не встиг Мегре знову сісти за стіл, як до кабінету нечутною ходою ввійшов Люка з текою в руках. В повітрі враз запахло ліками.

— Ти його бачив? — похмуро запитав Мегре.

— Кого, патроне?

— Типа, який щойно вийшов.

— Я мало не напоровся на нього, але й не глянув з обличчя.

— Даремно. Якщо я не помиляюсь, тут ми матимемо більше мороки, ніж з англійкою.

Слово, що його вжив Мегре, було значно сильніше, ніж «морока». Настрій у нього був украй пригнічений. Він завжди ненавидів Фюмаля і не забув того зла, якого було заподіяно його батькові, але й не міг пробачити собі, що так ганебно піддався почуттям.

— Хто це? — запитав Люка, кладучи папери на стіл,

— Фюмаль.

— А, м'ясний король!

— Ти його знаєш?

— Мій тесть цілих два роки працював бухгалтером в одній із його контор.

— Ну, і якої він думки про нього?

— Він вирішив, що краще перейти на іншу роботу.

— Хочеш взятися за це? — Мегре простяг інспекторові пачку анонімних листів. — Про всяк випадок, покажи їх Моерсу.

В лабораторії вміють примусити який завгодно документ заговорити зрозумілою мовою. Моерс знав усі гатунки паперу, чорнила, можливо, навіть олівців. Не виключено також, що на листах будуть виявлені знайомі відбитки пальців.

— Що ми зробимо для його захисту? — запитав Люка, прочитавши листи.

— Не знаю. Спочатку пошли кого-небудь на бульвар Курсель. Скажімо, Ваше.

— Всередину будинку?

Мегре замислився.

Дощ перестав, але погода не стала кращою. Знявся холодний вологий вітер, який зривав капелюхи з перехожих і тріпав поли їхніх пальт.

Ті, що йшли по мосту Сен-Мішель, низько нахиляли голови, — ховаючи обличчя.

— Знадвору. Нехай візьме кого-небудь із собою, щоб краще ознайомитись з місцевістю. А ти піди і поглянь, чи нема чого цікавого в конторах на вулиці Рамбюто і площі Віллет.

— Ви гадаєте, що є справжня небезпека?

— В усякому разі, з боку самого Фюмаля. Якщо ми не виконаємо його бажання, він знов побіжить до міністра, і тоді нам не минути халепи.

— А що він хоче?

— Коли б я знав.

Це була правда. Мегре і досі не зовсім розумів, чого саме так настирливо домагався його давній знайомий.

— Ти обідатимеш удома?

Було вже за полудень, час обіду. Раніше Мегре завжди обідав дома, але за останній тиждень йому вже тричі довелося підживлятися в ресторанчику на площі Дофін: дружина була на прийомі в зубного лікаря. Їсти в самоті він не любив.

Люка згодився розділити товариство свого патрона. В ресторанчику, як завжди, біля стойки було кілька інспекторів, і комісар та його супутник зайшли з чорного ходу до маленької тильної кімнати з старомодною грубкою, де Мегре відчував себе майже як удома.

— Що ви скажете про рагу з білого м'яса? — запитав хазяїн.

— Кращого й не вигадаєш.

З вікна було видно, як на сходах будинку Управління карного розшуку якась жінка відчайдушно намагалася опустити задублену вітром сукню.

Мегре мовчки дивився у вікно.

Коли принесли закуску, він зітхнув і понуро буркнув:

— Не розумію…

Трапляється, що напівбожевільні чи маніяки пишуть листи на зразок тих, що їх одержав Фюмаль. Іноді вони навіть здійснюють свої погрози. Це здебільшого нещасні люди, які довго обмірковують свої плани помсти, потай від усіх.

Цей Фюмаль, безперечно, скривдив чимало людей, а багатьох образив своєю пихою.

Чого не розумів Мегре, то це мети його візиту, тієї визивної задирливості, з якою він поводився.

Чи, може, винен у цьому він сам? Можливо, не варто було згадувати стару неприязнь, що зародилась у Сен-Фіакрі.

— Патроне, сьогодні вам ще не дзвонили із Ярду?

— Ще ні. Подзвонять.

Офіціант приніс теляче рагу, яке у пані Мегре завжди так апетитно потопало у підливі. За хвилину комісара покликали до телефону. Дзвонити могли лише з управління.

— Так, я слухаю… Жанен? Чого вона хоче? Попроси трохи почекати… Ну, хвилин п'ятнадцять, не більше… Так… У приймальні.

Повернувшись до столу, він промовив:

— Його секретарка хоче поговорити зі мною. Вона зараз у нас.

— Їй було відомо, що її шеф збирався йти до поліції?

Мегре знизав плечима і взявся за рагу. Проти звичаю, він і в рот не взяв ні сиру, ні фруктів і, нашвидку випивши чашку кави, запалив люльку.

— А ти не поспішай. Роби так, як домовились, і тримай

Відгуки про книгу Замах на бродягу - Жорж Сіменон (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: